Особливості договору купівлі–продажу в нових економічних умовах

Дипломна робота

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Договір купівлі – продажу

1.1 Поняття, предмет та зміст, договору купівлі – продажу

1.2 Види договору купівлі – продажу

1.3 Сторони договору

Розділ 2.Найпоширеніші види договору купівлі-продажу

2.1 Купівля-продаж жилих будинків

2.2 Купівля-продаж в зовнішньоторговельному обігу

2.3 Купівля-продаж на біржах, аукціонах

Розділ 3. Порядок укладення договору купівлі – продажу

3.1 Порядок укладення в Україні

3.2 Порядок укладення договору міжнародної купівлі – продажу

товарів

Висновки

Додатки

Список використаної літератури

ВСТУП

Заміна економічного устрою України потягнула глибокі внутрішні перетворення в її системних галузях взагалі, і в юридично-правовій зокрема.

Дослідженню проблем інституту договору присв’ячені праці відомих вчених: В.Луця, А.Довгерта, О.Дзери, Н.Кузнецової, М.Брагінського, В.Вітрянського, З.Замменгофф, Д.Мейєра, О.Йоффе, та ін. Так, А.Довгерт підкреслює, що великого значення для майнового обороту набув договір купівлі-продажу.[2,ст.83]

Предметом та об’єктом дослідження моєї роботи є купівля-продаж, тобто відносини , які виникають у момент укладення договору купівлі-продажу.

Оскільки кожне досліджуване питання, крім предмету та об’єкту містить мету та завдання, то метою даної роботи є встановлення значення договору купівлі-продажу в нових економічних умовах. А завданням є:

1) встановити його соціальну значущість;

2) вияснити значення для створення нових видів договору купівлі-продажу;

3) проаналізувати доцільність використання цього договору.

Договір купівлі-продажу, безумовно, є одним з найефективні-ших засобів взаємозв'язку виробництва і споживання, регулято-ром нормального функціонування господарського комплексу країни. Він може укладатися між громадянами, між організація-ми (підприємствами, установами), а також між організаціями і громадянами, що свідчить про його універсальність. Однак у період існування СРСР застосування такого універсального ре-гулятора товарообігу було значно обмеженим. Найбільшого по-ширення купівля-продаж набула у внутрішньому товарообігу в сфері державної і кооперативної роздрібної торговельної мережі, за допомогою якої задовольнялася основна частина матеріаль-них і культурних потреб громадян у товарах особистого спожи-вання. Договір купівлі-продажу забезпечував також деякі потре-би матеріально-технічного постачання державних, кооператив-них та інших організацій, не набувши тут належного розвитку. Більше того, впродовж кількох десятиліть під впливом організа-ційно-правових обмежень обсяг торгівлі з використанням дого-вору купівлі-продажу за участю організацій був зведений до мінімуму. Такі угоди могли укладатися, як правило, на продук-цію (товари), яка не розподілялася в плановому порядку (зокре-ма, предметів канцелярського, культурно-побутового, спортив-ного призначення). У цей період товарообіг між господарюючи-ми суб'єктами (юридичними особами) здійснювався за допомо-гою договору поставки, що укладався на підставі обов'язкової дії сторін планово-адміністративного акту розподілу продукції (товарів). В умовах планової економіки, централізованого роз-поділу матеріальних ресурсів, панування адміністративно-команд-них методів управління економічними відносинами договір по-ставки став домінуючим у товарообігу між господарюючими суб'єктами і сформувався в самостійний договір.

Перебудовчі процеси в СРСР, започатковані в 1985 р., сприя-ли реформуванню планової економіки і певному розширенню вільного товарообігу. Розпад СРСР і проголошення Україною та іншими колишніми союзними республіками незалежності, усві-домлення необхідності докорінних змін прискорили прийняття нових економічних законів України (“Про власність”, “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні” тощо), направ-лених на зміну відносин власності, на розвиток підприємницт-ва. Відтак разом з поступовим зародженням в Україні елементів ринкової економіки істотно зросла роль договору купівлі-про-дажу.

В умовах ринкової економіки договір купівлі-продажу є основним регулятором взаємовідносин між виробниками і спо-живачами, відносин у сфері розподілу і перерозподілу матері-альних благ, забезпечуючи вільний і оптимальний розвиток усіх форм власності, підприємництва і торгівлі.

РОЗДІЛ 1. Договір купівлі-продажу

У римському приватному праві юристи під договором розуміли двосторонню угоду, в якій виражена воля двох сторін, спрямована на досягнення або припинення правового результату – виникнення, зміну чи припинення прав і обов’язків. Власне таке визначення бралося за основу як за радянського періоду, так і нині.[23,ст.34]

Функціонування економічного механізму будь-якого суспільства, в якому продукти виробництва виступають товаром, а взаємний обмін ними здійснюється за законом вартості, потребує використання відповідних правових форм органі-зації обігу товарів, переходу їх від виробників до споживачів.

Таке усталене і лаконічне визначення поняття договору купівлі-продажу знайшло своє відображення і в новому ЦК України, в ст. 657 якого записано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язу-ється передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.[3]

Однак не всі учасники цивільних правовідносин можуть набувати майно у власність. Так, відповідно до законів України "Про власність" (статті 37 і 39), "Про підприємства в Україні" (ст.10) майно, що є державною власністю і закріп-лене за державним підприємством, належить йому на праві повного господар-ського відання, крім випадків, передбачених законодавством України, а майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою, яка перебуває на державному бюджеті, та казенними підприємствами — на праві оперативно-го управління.

Таким чином, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується пере-дати покупцеві майно у власність або повне господарське відання чи оперативне управління, а останній зобов'язується прийняти це майно і сплатити за нього обумовлену угодою грошову суму. Це оплатний, двосторонній і консенсуальний договір. Він спрямований на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупця і, отже, є юридичною підставою виникнення таких зобов'язальних пра-вовідносин, які зумовлюють появу у покупця абсолютного речового права.[ 1,ст.237]

1.1 Поняття ,