На сьогодні діє Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерс-тва юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5.

Державну реєстрацію таких об'єктів здійснюють державні кому-нальні підприємства — бюро технічної інвентаризації (БТІ) місце-вих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників не-рухомого майна. Положенням затверджений перелік правовстанов-люючих документів, на підставі яких проводиться державна реєст-рація будинків (квартир), що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб. Зазначене Положення діє на території України і є обов'язковим для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами державної виконавчої влади та місцевого само-врядування, підприємствами, установами й організаціями.[16]

Нотаріальне посвідчення договорів про відчуження будівель (квартир) провадиться за місцезнаходженням вказаного майна. Крім правовстановлюючого документа, для посвідчення договорів про відчуження будинків (квартир) нотаріусу необхідно подати довідку-характеристику БТІ. Ця довідка видається лише на ті будин-ки (квартири), що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб і щодо яких проведено технічну інвентаризацію і державну ре-єстрацію у БТІ.

3.2 Порядок укладення договору міжнародної купівлі–продажу

товарів.

Під міжнародним договором купівлі-продажу, слід розуміти угоду між

двома або кількома державами, в якій визначаються їхні взаємні права та

обов’язки, щодо купівлі-продажу.

Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-про-дажу товарів визначає порядок їх укладення (частина II, ст. 14—24).

Відповідно до цієї Конвенції пропозиція про укладення дого-вору, яка адресована одному або кільком особам, є офертою. У ній вказується товар, його кількість і ціна. Оферта набирає чинності, коли вона отримана адресатом. Доки договір не укладений, офер-та може бути відкликана оферентом, але за умови, якщо повідом-лення про її відклик буде отримано адресатом оферти до відправ-ки акцепту.

Проте оферта не може бути відкликана у деяких випадках, ко-ли, наприклад, в оферті вказується через встановлення певного строку для акцепту або іншим способом, що вона не може бути відкликана. Оферта, яку неможливо відкликати, втрачає свою си-лу після отримання оферентом повідомлення про її відхилення. Заява або інша поведінка адресата оферти, що свідчить про згоду з офертою, є акцептом. Слід підкреслити, що мовчання або бездія-льність з боку акцептанта не слід розглядати як акцепт, його згоду.

Акцепт оферти набуває чинності в момент його отримання оферентом. Акцепт не має сили, коли оферент не дістав згоди у встановлений ним строк, а якщо строк не встановлено, то в розу-мний строк, беручи при цьому до уваги обставини угоди, швид-кість засобів зв'язку. Усна оферта може бути акцептована негай-но, якщо із обставин не випливає інше.[20,ст.290]

Якщо на оферту прийшла відповідь з доповненнями, обмежен-нями або змінами, то її слід розглядати як пропозицію зустрічної оферти. Проте відповідь на оферту, яка має розглядатись як ак-цепт, але містить додаткові або відмітні умови, що суттєво не змі-нюють умов оферти, є акцептом, якщо оферент без затримки не заперечить усно проти цих розбіжностей або не надішле повідом-лення про це. Якщо він цього не зробить, то умовами договору бу-дуть умови оферти зі змінами, які викладені в акцепті. Додаткові умови щодо ціни, платежів, якості і кількості товарів, місця і стро-ків поставки, обсягу відповідальності однієї зі сторін перед іншою або розгляду спорів є такими, які суттєво змінюють умови оферти.

Слід звернути увагу на те, що перебіг строку для акцепта, вста-новленого оферентом у телеграмі або листі, розпочинається з мо-менту подання телеграми для відправки або з дати, яка вказана в листі, або, якщо така дата не вказана, з дати, що зазначена на кон-верті. Перебіг строку для акцепта, встановленого оферентом по телефону, телетайпу або за допомогою інших засобів швидкого зв'язку, розпочинаєгься з моменту отримання оферти її адресатом.

Акцепт може бути скасований, якщо повідомлення про скасу-вання одержано оферентом раніше того моменту або в той момент, коли акцепт повинен був би набути чинності. Договір вважається укладеним у момент, коли акцепт оферти набирає чинності.

Отже, із вище викладеного матеріалу випливає, що порядок укладення договору як передбачену правовими нормами послідовність стадій встановлення цивільних прав і обов’язків, що виражена діями осіб різноманітних способах узгоджувати зміст договору. Способом називають дії певного виду через які досягається поставлена мета.

Тому способами укладення договору купівлі-продажу є нормативно визначені дії, через які досягається вільне і взаємне узгодження волі сторін договору. В літературі висловлено думку, що широке трактування порядку укладення договору засноване на його правовому визначенні, підтверджує недосконалість останнього. Договір є правовою категорією, а тому, на нашу думку, встановлення порядку та наслідків його укладення може здійснюватися тільки шляхом нормативно – правового регулювання. Таким чином, широке юридичне трактування порядку укладення договору свідчить лише про значний обсяг відносин, що регулюється цим інститутом.

Потреба правового регулювання укладення, зміни і розірвання договору існувала вже давно, оскільки встановлення логічних і дієвих правил вступу в договірний зв'язок сприяє стабільності і прозорості цього процесу. Прийняттям ЦК в переддоговірному процесі було визначено алгоритм відносин його учасників за формулою обміну оферти на акцепт, що тягне укладення договору.[8,ст.45]

ВИСНОВОК

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що договір купівлі – продажу має дуже важливе значення і є не лише юридичною підставою виникнення, зміни чи припинення цивільних прав і обов’язків. Треба сказати, що його призначення значно ширше. Він виконує важливу праворегулюючу, а