-вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими

грошовими коштами в разі прострочення оплати товару покупцем;

-вимагати оплати товару чи відмовитися від договору купівлі-продажу, якщо покупець відмовляється прийняти и оплатити товар;

- вимагати повернення неоплаченого товару, якщо покупець про-строчив оплату товару, проданого в кредит;

-відмовитися від договору та вимагати повернення проданого товару, коли покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий із розстроченням платежу та пере-даний йому товар.

Спільні обов'язки покупця та продавця: відшкодувати збитки, що виникли у контрагента у зв'язку з неналежним виконанням до-говору, затримкою виконання чи відмовою.

Спільні права покупця і продавця: якщо договором купівлі-продажу на одну зі сторін (продавця чи покупця) було покладено обов'язок застрахувати товар і вона його не виконала, то друга сторона має право застрахувати товар і вимагати відшкодування витрат на страхування або відмовитися від договору.

Отже, якщо продавець товару не є його власником, покупець: набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Якщо продавцем майна може бути лише певна особа, тобто, як правил власник, то покупцем може бути будь-яка особа. Обов'язковою умовою участі громадян стороною у договорі купівлі-продажу є наявність у них достатньої дієздатності. Підприємства (організації, установи) повинні мати статус юридичної особи, а угоди, які вони укладають, мають не суперечити цілям їхньої діяльності передбаченим в установчих документах. Недодержання цієї вимоги може призвести до визнання такої угоди недійсною.

За чинним законодавством в окремих випадках може встановлюватися особ-ливий правовий статус продавців і покупців. Так, відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та кому-нальній власності, є відповідно Фонд державного майна України, його регіональ-ні відділення та представництва, органи приватизації, створені місцевими рада-ми. Покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватиза-цію державного майна" (ст. 8). Разом з тим не можуть бути покупцями: юридич-ні особи, серед засновників та учасників яких є органи державної влади та управління; працівники органів приватизації та особи, яким заборонено займати-ся підприємницькою діяльністю, крім випадків використання ними приватизацій-них паперів.

Отже, згідно вище наведеного матеріалу можна зробити висновок, що одним з найбільш розповсюджених договорів, що укладаються як громадянами, так і юридичними особами, є договір щодо відчуження майна – договір купівлі–продажу.

Договір купівлі-продажу — це угода, за якою одна сторона (прода-вець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.[27,ст.446]

Суттєвими умовами договору купівлі-продажу є предмет і ціна. Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-про-дажу можуть бути: товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у май-бутньому, майнові права та право вимоги, якщо вимога не має осо-бистого характеру.

Існує кілька видів договору купівлі-продажу, кожний із яких має певну специфіку.

До них належать:

—

—

—

деривативи (форвардний, ф'ючерсний та опціонний догово-ри купівлі-продажу);

—

—

Крім того, специфічними різновидами договору купівлі-прода-жу слід вважати договори поставки та контрактації сільськогоспо-дарської продукції.

Відповідно до цивільного законодавства сторонами в договорі купівлі-прода-жу виступають продавець і покупець. Ними можуть бути будь-які суб'єкти ци-вільних правовідносин — громадяни, юридичні особи або держава. Однак умови участі кожного з цих суб'єктів у договорі купівлі-продажу не завжди однакові, що залежить від обсягу правоздатності і дієздатності конкретного суб'єкта ци-вільних правовідносин, форми власності відчужуваного майна, його правового режиму та інших обставин.

РОЗДІЛ 2. Найпоширеніші види договору купівлі-продажу

Правове регулювання відносин купівлі-продажу здійснюється ЦК законами України "Про захист прав споживачів", "Про цінні папери і біржу", "Про товарну біржу", "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", іншими законами та численними нормативно-правовими актами.

Залежно від особливостей організаційно-правових форм торгівлі, що застосовуються на території перебування сторін договору купівлі-продажу властивостей відчужуваних об'єктів, особливостей способу укладення та виконання договору розрізняють кілька видів договору купівлі-продажу, зокрема:

а) договори купівлі-продажу в оптовій та роздрібній торгівлі; договори, що їх укладають на біржах та аукціонах;

б) договори купівлі-продажу, які укладаються у внутрішньому та зовнішньоекономічному обігу;

в) договори купівлі-продажу земельних ділянок, валютних цінностей будинків, квартир, автомашин;

г) договори купівлі-продажу на умовах комісії, консигнації та пост;

д) договори купівлі-продажу об'єктів приватизації;

е) форвардні та ф'ючерсні угоди купівлі-продажу.

Кожен з них має певні особливості щодо умов укладення та виконання значення прав та обов'язків сторін і правових наслідків невиконання( неналежного виконання) договору.

Значну роль у становленні та функціонуванні ринкової економіки є купівля-продаж

жилих будинків, купівля-продаж в зовнішньоторговельному обігу, купівля-продаж на біржах, аукціонах та ін.[29,ст.8]

2.1 Купівля - продаж жилих будинків

Чинне законодавство дозволяє провести класифікацію договорів купівлі-продажу житла. Цю класифікацію можна провести по різних підставах, що дозволить визначити особливості окремих видів договорів купівлі-продажу житлових приміщень:

1. по предмету

а) по виду предмета

1.

2.

3.

4.

5.

У судовій практиці, зв'язаної з відчуженням житлових приміщень, найбільша кількість спорів виникає при продажі частки житлового приміщення (квартири, житлового будинку).

Громадянин, що продає свою частку в загальній власності на житлове приміщення, у першу чергу повинен запропонувати викупити її своїм співвласникам, і тільки у випадку їх відмови придбати