від експорту продукції, робіт, послуг піддя-гала обов'язковому зарахуванню на їхні рахунки в уповноважених банках. Таким чином, було заборонено переведення та переуступка боргових зобов'язань між резидентами та нерезидентами.
Зазначений порядок тривав до прийняття національного законо-давства з питань валютного регулювання.
Головною ознакою розвину валютного ринку в Украпи у 1993 р. ста-ло запровадження елементів системи його регулювання. З прийняттям низ-ки декретів Кабінету Міністрів щодо валютного регулювання в Україні бу-ла створена юридична основа для подальшого розвитку валютного ринку
Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольованої кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енергоносії, відсутність як зовнішньої, так і внут-рішньої рівноваги грошового обігу, проблеми, пов'язані з викорис-танням «тимчасової» валюти — карбованця, призвели до різкого па-діння курсу карбованця відносно іноземних валют.
Внаслідок цього урядова політика протягом з 12 серпня 1993 р. по сер-пень 1994 р. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньотор-говельної та валютної монополії. Така політика знайшла відображення:
по-перше, у введенні режиму так званих «спецекспортерів»;
по-друге, у впровадженні фіксованого валютного курсу на рівні 5970 крб. за 1 дол. США (пізніше — 12610 крб. за 1 дол. США).
по-третє, в різкому зменшенні обсягів операцій на валютній бір-жі, а згодом взагалі адміністративне припинення її діяльності;
по-четверте, у впровадженні так званого аукціонного продажу іноземної валюти за адміністративне встановленим курсом до іно-земних валют через «тендерний комітет»;
по-п'яте, у зменшенні з 90 до 30 днів терміну повернення в кра-їну валютної виручки експортерів та збільшення від 0,3 % до 1 % пе-ні за кожний день просрочки при порушенні цих термінів.
Слід підкреслити, що в результаті зазначених заходів гальмував-ся експорт з України та стимулювався імпорт, що, у свою чергу, при-звело до зменшення валютних надходжень у країну разом з різким зростанням попиту на іноземну валюту.
Розуміння безперспективності політики адміністративного регулю-вання зовнішньоекономічних та валютних відносин знайшло відобра-ження в поверненні до ринкових методів. Указом Президента від 22 серпня 1994 р. «Про вдосконалення валютного регулювання», який пе-редбачав рад заходів щодо лібералізації валютного ринку в Україні, на-самперед передбачалося з 1 жовтня 1994 р. відновити роботу Валютної біржі НБУ, розробити систему заходів для наближення та уніфікації офіційного та ринкового курсів, встановлення валютного курсу карбо-ванця за результатами торгів на валютній біржі. Ці заходи були спря-мовані на децентралізацію валютного ринку, стабілізацію курсу карбо-ванця, створення передумов для проведення грошової реформи.
Таким чином, перехідний етап розвитку валютного ринку в Україні можна поділити на декілька періодів:
1) попередній — з прийняття Декларації про Державний Сувере-нітет України до виходу України з «рублевої зони»;
2) період упровадження власної грошової одиниці та прийняття національного валютного законодавства;
3) період спроби відновлення державної валютної монополії;
4) період лібералізації валютного ринку та відносної стабілізації валютного курсу карбованця, який закінчився запровадженням на-ціональної валюти — гривні.
Удосконалення системи заходів щодо валютного регулювання протягом останнього періоду (кінець 1994 — серпень 1996 р.) сприя-ли позитивним тенденціям, які визначилися на валютному ринку в Україні:
значно зросла роль УМВБ як центру проведення валютних опе-рацій, активізувалися валютні операції не тільки на біржовому, а й на позабіржовому валютному ринках;.
змінилося співвідношення між попитом та пропозицією інозем-них валют на користь останньої та стабілізувався курс українського карбованця відносно ключових іноземних валют;
НБУ спромігся без залучення 1,5 млрд дол. США, які обіцяв на-дати МВФ як кредит розширеного фінансування (ЕFF), створити значні валютні резерви в іноземній валюті;
було розроблено систему заходів, котрі вплинули на переведен-ня коштів з валютного та кредитного ринків на ринок державних цін-них паперів. Так, за даними НБУ, підписка на ОДВП тільки нерези-дентами досягла 300 — 370 млн грн.
Всі ці фактори разом з повним контролем НБУ над фінансовою ситуацією в країні, різким зниженням темпів інфляції створювали сприятливі передумови для проведення грошової реформи в Україні, яка і була здійснена у вересні 1996 р.
2. СУЧАСНА СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ
Операції з іноземною валютою на території України здійснюються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та інших документів, які визначають, що учасниками валютного ринку в Україні є:
Національний банк України;
уповноважені комерційні банки;
кредитно-фінансові установи, які отримали ліцензію НБУ на пра-во проведення валютних операцій;
юридичні особи, які уклали агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют;
кредитно-фінансові установи-нерезиденти, які одержали індиві-дуальні ліцензії НБУ на право проведення операцій на валютному ринку України.
Банківські операції з іноземною валютою в країні здійснюються уповноваженими банками, тобто комерційними банками, які мають ліцензію Національного банку України на проведення операцій з іно-земною валютою;
До валютних операцій взагалі належать операції, пов'язані:
з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобів платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'я-зань, предметом яких є валютні цінності;
з увезенням, переказом і пересиланням на територію України та вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних ціннос-тей.
2.1 Валюта та валютні цінності
Валютними цінностями на терито-рії України вважаються:
1. Валюта України, під якою розуміють грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що пере-бувають в обігу і є законним платіжним засобом на території Укра-їни, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України і.
2. Платіжні документи та інші папери (акції, облігації, купони до них, бони,