в іноземній валюті, а також на придбання облад-нання для власних потреб згідно з контрактами з нерезидентами.
Позичкові рахунки в іноземній валюті відкриваються уповнова-женими банками на договірних засадах юридичним особам (резиден-там та нерезидентам), а також представництвам юридичних осіб-не-резидентів. Позичкові рахунки призначені для обліку позик, які на-дані шляхом сплати розрахункових документів або перерахуванням на розрахунковий рахунок позичальника відповідно до умов кредит-ної угоди.
Депозитні (за внесками) рахунки в іноземній валюті відкрива-ються фізичним та юридичним особам (резидентам та нерезиден-там), а також представництвам юридичних осіб — нерезидентів на підставі депозитного договору між власником рахунку і банком на визначений у договорі термін. Кошти на депозитний рахунок юри-дичної особи нерезидента перераховуються з розрахункового рахун-ку в іноземній валюті власників коштів, а після закінчення терміну їх зберігання повертаються на цей же розрахунковий рахунок.
Кошти на депозитний рахунок юридичної особи нерезидента пе-рераховуються через кореспондентський рахунок уповноваженого банку України з рахунку нерезидента, відкритого ним в іноземному банку. Після закінчення терміну їх зберігання кошти повертаються на зазначений нерезидентом рахунок в іноземному банку. Аналогіч-ний порядок діє щодо відсотків за депозитними внесками,
Виконання розрахункових операцій та видача готівки з депозит-них рахунків юридичних осіб забороняється.
2.3 Порядок обов'язкового продажу частини надходжень у іно-земній валюті
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лю-того 1993 р. № 15-93 усі надходження на користь резидентів у іно-земній валюті піддягають обов'язковому продажу через уповноваже-ні банки на міжбанківському ринку України протягом п'яти банків-ських днів з моменту зарахування таких надходжень на кореспон-дентські рахунки уповноважених банків. Крім того, з самого почат-ку дії цього нормативного акту було запроваджено тимчасовий поря-док використання надходжень в іноземній валюті, який визначено за Декретом Кабінету Міністрів України «Про тимчасовий порядок ви-користання надходжень в іноземній валюті» також від 19.02.1993 р. № 16-93.
Зазначений порядок було введено з метою створення необхідних умов для запровадження внутрішньої конвертації української націо-нальної валюти, стабілізації її курсу та стимулювання експорту Обов'язковому продажу через уповноважені банки на міжбанків-ському валютному ринку України підлягають не 100, а тільки 50% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів. Решта коштів у валюті залишається в розпорядженні резидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.
Законодавчими актами з питань валютного регулювання перед-бачається ряд випадків, коли резиденти звільняються від обов'язко-вого продажу надходжень в іноземній валюті. Так, обов'язковому продажу не підлягають:
1) кошти в конвертованій валюті, придбані на міжбанківському валютному ринку України, через уповноважені банки протягом тер-міну, встановленого валютним законодавством для розрахунків з не-резидентами;
2) кошти в іноземній валюті, одержані фізичними особами рези-дентами, включаючи оплату праці, за винятком коштів, одержаних від підприємницької діяльності;
3) кошти в іноземній валюті, що належать дипломатичним, кон-сульським, торговельним та іншим офіційним представництвам України, які користуються імунітетом і дипломатичними привілея-ми, а також філіям та представництвам за кордоном, що не здійсню-ють підприємницької діяльності;
4) кошти в іноземній валюті, що належать уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які мають ліцензію НБУ на право здійснення валютних операцій, в тому числі придбані від свого імені і за свій рахунок у фізичних осіб резидентів і нерезидентів з ура-хуванням правил ведення касових операцій, що встановлюються НБУ;
5) кошти в міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними дер-жавами, а також кошти в конвертованій іноземній валюті, які вико-ристовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України;
6) кошти в іноземній валюті, одержані від приватизації держав-ного майна.
Водночас, крім зазначених вище випадків, тимчасово не підляга-ють обов'язковому продажу суми виручки в іноземній валюті, які:
надійшли на рахунки резидентів-посередників від продажу про-дукції (робіт, послуг) і які підлягають перерахуванню резидентам та нерезидентам — суб'єктам підприємницької діяльності, за доручен-ням яких на підставі комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено вказаний продаж;
повністю спрямовуються резидентами на погашення заборгованості в іноземній валюті за кредитами, отриманими резидентами на підставі індивідуальної ліцензії НБУ або гарантованими Урядом України чи НБУ;
перераховуються на територію України з метою їх внесення до статутних фондів підприємств з іноземними інвестиціями;
надійшли на користь підприємств з іноземними інвестиціями за експорт продукції (робіт, послуг) власного виробництва.
Порядок розрахунків при імпорті товарів (робіт, послуг). При укладанні контрактів на імпорт продукції в Україну резидент повинен використовувати форми розрахунків з нерезидентами, передбачені чинним законодавством, з урахуванням обмежень, встановлених На-ціональним банком України на момент здійснення розрахунків. Ім-портні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення век-селя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпор-тується, потребують індивідуального дозволу регіонального управ-ління Національного банку України за місцем реєстрації резидента.
Підставою на продовження законодавче встановлених термінів надходження продукції (робіт, послуг) в Україні згідно п. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є наявність висновків відповідних міністерств і відомств, які підтверд-жують надійність контракту резидента з іноземною фірмою до по-рядку, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 882 від 28.12.94 р. «Про порядок віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, по-ставки складних технічних виробів і товарів спеціального призна-чення». В інших випадках клопотання щодо продовження зазначених термінів розрахунків Національний банк України не розглядає.
Моментом здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь іноземного партнера вважається дата списання кош-тів з валютного рахунку резидента або дата