Операція набуває міжнародного характеру, якщо лізингова компанія та орендатор знаходяться у різних країнах. Уго-да, за якою лізингова компанія купує устаткування у національної компанії-виробника, а потім надає його в оренду за кордон іноземно-му орендатору, називається експортним лізингом. Лізинг зберігає міжнародний характер і в тому випадку, коли спеціалізована компа-нія знаходиться в тій самій країні, що й орендатор. У цьому випадку орендатор використовує іноземне обладнання, придбане за кордо-ном. Нарешті, в умовах міжнародного лізингу всі три учасники уго-ди можуть знаходитися в різних країнах.
Для країни-орендонадавача міжнародний лізинг становить пев-ний інтерес, насамперед як засіб отримання доходу в іноземній валю-ті. Орендатор же вбачає основну перевагу міжнародного лізингу у ви-користанні більш досконалого іноземного устаткування, одержання валютних, фінансових та податкових пільг. Наприклад, згідно з пра-вилами МВФ зобов'язання, пов'язані з одержанням в оренду інозем-них машин та устаткування, не збільшують зовнішню заборгованість.
У сучасних умовах розвитку міжнародного лізингу сприяє уніфі-кація правил оренди іноземних машин та устаткування. Свого часу різниця режимів оподаткування, національних законодавств обме-жувала поширення міжнародного лізингу.
Факторинг (від англійського factor — агент, посередник) — це придбання банком або спеціалізованою .факторинговою ком-панією грошових вимог постачальника до покупця та їх інкаса-ція за певну винагороду.
Механізм здійснення факторингових операцій передбачає такі дії:
придбання факторинговою компанією (фактор-фірмою) платіж-них вимог до покупців у своїх клієнтів на умовах негайної оплати клієнту 80 — 90% вартості відфактурованих поставок;
оплату в строго визначений термін іншої частини вартості з відрахуванням комісійних та відсотків за кредит, незалежно від надходження виручки від покупців. Платіж, який надходить потім від покупця, повністю зараховується на рахунок фактор-компанії.
В умовах міжнародних відносин кредитний ризик постачаль-ника особливо зростає при постачанні товарів на експорт, що пов'язано з більшими труднощами оцінки платоспроможності іно-земних клієнтів, тривалішими строками документу та товарообі-гу, факторами політичної нестабільності в країнах-учасницях цих відносин.
Специфіка міжнародного факторингу полягає у тому, що при ро-боті з експортером факторингова компанія, як правило, укладає уго-ду з факторинговою компанією країни імпортера та передає їй части-ну своїх функцій. У свою чергу, вона виконує роботу, пов'язану з до-рученнями іноземної факторингової компанії. Такий зустрічний фак-торинг має назву взаємного або двофакторного. Його переваги зу-мовлені тим, що для кожної з компаній, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування бонових вимог та ін.
Якщо факторинг зручніший для фінансування експорту товарів споживання з терміном кредитування від 90 до 180 днів, то такий вид кредитування, як форфейтування, використовується при фінансуван-ні експорту товарів виробничого призначення з терміном кредиту-вання до кількох років. Водночас факторинг, як правило, не покри-ває політичних та перевідних ризиків, тоді як форфейтер при форфеейтуванні будь-якої вимоги за пі ризики несе відповідальність. У багатьох країнах прийшли до висновку, що форфейтування може бу-ти відносно недорогим, альтернативним іншим формам експортного фінансування, що застосовуються зараз.
Форфейтинг (він французського «а forfait» — відмова від прав) — це кредитування експортера шляхом придбання вексе-лів або інших боргових вимог. По суті, міжнародні кредити, які на-даються у валюті, де форма трансформації комерційного кредиту у банківський, внаслідок якої експортер отримує ряд переваг. Насам-перед прискорюється одержання ним коштів за товар, що експорто-вано, а значить і обіг усього капіталу. Експортер звільняється від ри-зику неплатежу та валютного ризику, а також ризику, пов'язаного з коливанням ставок відсотка. Спрощується баланс підприємства за рахунок часткового звільнення від дебіторської заборгованості. Форфейтинг — це одна із нових форм кредитування зовнішньої торгівлі. Її поява зумовлена швидким зростанням експорту дорогого устатку-вання з тривалим терміном виробництва, посиленням конкурентної боротьби на світових ринках та зростанням ролі кредиту у розвитку світової торгівлі.
Форфейтування з'явилося у відповідь на постійно зростаючий попит на міжнародні кредити, який не задовольнявся. На початку 60-х років, ко-ли почав формуватися механізм форфейтингу, ринок продавців товарів ви-робничого призначення поступово перетворювався на ринок покупців цих товарів. Значний розвиток міжнародної торгівлі супроводжувався поси-ленням тенденції зростання вимог імпортерів подовжити термін традицій-ного 90 — 180-денного кредиту. Відродження торговельних відносин між країнами Західної та Східної Європи та зростаюча значущість у світовій торгівлі країн Азії, Африки та Латинської Америки створили багато фінан-сових перешкод для західних експортерів. Виникнення цих нових ринків припало на час, коли обтяжуючі інвестиційні зобов'язання фірм, що екс-портують, перешкоджали фінансуванню ними середньострокових креди-тів постачальника за рахунок власних коштів. Банки, що існували тоді, бу-ли не в змозі запропонувати послуги, яких потребували експортери.
Швейцарія, яка традиційно виступала значним банківським центром та мала багаторічний досвід у фінансуванні міжнародної торгівлі, стала одним з перших центрів та ринків форфейтування.
З часом стало очевидним, що цей механізм потребує створення в ме-жах традиційної функціональної структури банку спеціального підрозді-лу — філії, згодом почали створюватися і спеціалізовані компанії, які здійснюють виключно форфейтування.
Механізм здійснення операцій форфейгингу передбачає, що екс-портер виконав свої зобов'язання за контрастом і прагне інкасувати розрахункові документи імпортера шляхом їх продажу з метою отри-мання готівкових коштів (рис. 7). Покупцями (форфейтерами) стають банк або спеціалізована фірма. Вони беруть на себе комерцій-ний ризик, пов'язаний з неплатоспроможністю імпортерів, без права регресу (обернення) документів на експортера.
Рис. 7. Схема здійснення операцій форфейтування
Якщо імпортер не виступає першокласним позичальником, який має бездоганну репутацію, форфейтер вимагає в банку країни. імпортера гарантію у формі авалю або безумовну та безвідзивну гарантію за борговими зобов'язаннями, які він хоче придбати. Виконання цієї умови має особливе значення з огляду на необоротність угоди, тому