являє собою певну суму грошо-вих коштів, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюд-жету нижчого рівня для покриття його дефіциту. Вона має загальний характер і не підлягає поверненню до бюджету вищого рівня (сам термін походить від латинського слова dotatio - дар). На відміну від дотації субвенції і субсидії мають цільовий характер і це передбачає, що у випадках їх невикористання або використання не за цільовим призна-ченням вони мають бути повернені до бюджету, з якого були надані. Різниця між субвенцією і субсидією полягає в тому, що субвенція передбачає як обов'язкову умову участь у ви-діленні коштів на певні цілі з бюджетів нижчого рівня поряд з сумою субвенції, а для субсидії це не обов'язково. Але у випадках невикористання або використання не за цільовим призначенням субвенції і субсидії мають бути повернені до бюджету, з якого вони були виділені. Законом про Держав-ний бюджет України на 1998 р. було передбачено виділення дотацій республіканському бюджету Автономної Республіки Крим, обласним та міському (міста Севастополя) бюджетам (всього їх 22) на загальну суму 2 502 213 тис. гривень на фінансування видатків, що не покриваються власними та закріпленими доходами.
Таким чином, як випливає з викладеного вище, Держав-ний бюджет України складається із закріплених доходів, а республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети — з трьох:
1)
власних джерел, які надходять від об'єктів, що є їх власністю;
2)
закріплених доходів, тобто доходів, які постійно закріплені за ними;
3)
доходів, що надійшли в порядку бюджетного регулювання (процентних відрахувань, дотацій, субвенцій, субсидій).
Крім цього, вони можуть на власний розсуд і запозичувати кошти. Органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, отримувати позички з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в банківських установах. Ще одним джерелом фінансування видатків з цих бюджетів є позабюджетні цільові (у тому числі валютні) фонди коштів. Органи місцевого самоврядування мають право, за рішенням зборів гро-мадян за місцем їх проживання, запроваджувати місцеві збори на засадах добровільного самооподаткування.
Проект Бюджетного кодексу змінює розподіл доходів міх рівнями бюджетної системи. Проаналізуємо можливі зміни в податкових доходах місцевих бюджетів на прикладі даних про виконання бюджету України в 1998 і 1999 роках (табл.1).
Таблиця 1
Доходи місцевих бюджетів, передбачені проектом
Бюджетного кодексу України |
1998 |
1998 |
1998 |
1999
млн. грн. |
млн.грн. |
% ВВП |
% ВВП
Податки на виконання власних повноважень
Місцеві податки і збори |
392,1 |
441,5 |
0,38 |
0,35
Податок на промисел |
12,41 |
13,8 | 0,01 |
0,01
Податки на виконання делегованих повноважень
Прибутковий податок з громадян |
3570,6 |
4434,4 |
3,48 |
3,49
Плата за землю |
1114,9 |
1090,3 |
1,09 |
0,86
Плата за видачу ліцензій та сертифікатів |
68789,6 |
5763,3 |
0,07 |
0,00
Плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності |
13,1 |
11,3 |
0,01 |
0,01
Плата за торговий патент на деякі види підприємницької' діяльності |
255,9 |
294,5 |
0,25 |
0,23
Державне мито |
108,3 |
88,5 |
0,11 |
0,07
Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі горілчаними і тютюновими виробами |
34,6 |
100,0 |
0,03 |
0,08
Надходження від адміністр. штрафів |
89,7 |
99,0 |
0,09 |
0,08
Доходи від податків на виконання делегованих повноважень |
5255,9 |
6123,8 |
5,12 |
4,82
Джерело: журнал “Економіст”, №10, 2000. - Розрахунки Міністерства фінансів України
У 1998 - 1999 роках доходи від місцевих податків і зборів, а також податку на промисел становили менш ніж 0,4% ВВП (табл.1). Власні надходження бюджетних установ — це новий вид бюджетних доходів, який з'явився в 2000 році і досягає в місцевих бюджетах 0,3% ВВП.
Отже, на виконання власних повноважень місцеві бюджети України можуть витрачати близько 0,7% ВВП, або менш як 8% витрат у 1999. Якщо виходити з доходів, які згідно з проектом Бюджетного кодексу України закріплюються за місцевими бюджетами, то понад 90% бюджетних компетенцій органів місцевого самоврядування припадатимуть на делеговані по-вноваження.
Для фінансування делегованих повноважень передба-чається використовувати спеціальні податки і збори, що утво-рюють так званий «кошик доходів». До його складу включено: прибутковий податок з громадян, податок на землю, плату за ліцензії та сертифікати, що видаються місцевими органами вла-ди (в тому числі - ліцензії на право роздрібної торгівлі горілча-ними і тютюновими виробами), плату за торговельний патент і державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, надходження від адміністративних штрафів, а також штрафів і санкцій за порушення податкового законодавства. Надходжен-ня від доходів, які формують «кошик доходів» і призначені для виконання делегованих повноважень, у 1998 і 1999 становили близько 5% ВВП, тоді як загальна сума доходів місцевих бюджетів, наприклад, у 1999 — 10,35% ВВП. Таким чином, доходи місцевих бюджетів від податків і зборів зменшуються приблиз-но наполовину. Внаслідок перерозподілу податків, що зарахо-вуються до державного і місцевих бюджетів, останні втрачають серйозні податкові гарантії: із загальної кількості податків місцеві бюджети одержують тільки прибутковий податок із громадян, податок на землю і місцеві податки. Фінансування делегованих повноважень значною мірою здійснюватиметься за рахунок трансфертів з державного бюджету.
Обласні бюджети взагалі не отримують твердих податко-вих гарантій (стаття 66 Проекту). Їх доходи визначено як 25% від «кошика доходів», які збираються на території області, та трансфертів з державного бюджету, а також із місцевих бюд-жетів міст, сіл і селищ на виконання «спільних програм». У проекті не обгрунтовано, чому саме 25% доходів і чому фінансування спільних програм має відбуватися за рахунок трансфертів з неясними умовами їх надання? Якщо реалізація спільних програм - добровільне рішення органів місцевого са-моврядування, то їх фінансування може здійснюватися шля-хом пайової участі на договірній основі. Якщо
