В останні роки важливе значення в забезпеченні міжнародної конкурентноздатності товарів здобуває екологічний фактор. Більш тверді екологічні стандарти, зростаючі вимоги й одночасно більш гостра конкуренція на світовому ринку змушують компанії при розробці нових виробів використовувати принципи попередження забруднень у комплексі з екологічним самоконтролем.

Ринково-конкурентна ситуація в Україні

Українська економічна модель, як і економічні Моделі країн, що утворилися на просторі ко-лишнього СРСР, - це особливий господарчий Комплекс, що формувався понад 70 років. Роз-біжності з капіталістичним світом спостеріга-вся насамперед у мотиваційному полі, на яке значною мірою впливали ідеологічні настано-ви. Ринок, у тому числі й український, фор-мувався не за рахунок еволюційного розвитку форм і методів ринкової саморегуляції та де-мократії, а внаслідок настанов, що у деяких випадках ішли у розріз з об'єктивними еконо-мічними законами.

Пріоритетним напрямом в економіці вважав-ся військово-промисловий комплекс, у якому застосовувалися високі технології. Значного розвитку досягли освіта та наука. Проте для секторів, що виробляють товари народного споживання, була характерною низька впро-вадженість новітніх технологій.

Стимулювання галузей групи А позначилося на скороченні секторів групи Б, тобто постійно зменшувалися джерела розвитку останньої. У секторі Б практично не використовувався один із найпотужніших науково-технічних потенці-алів у світі. Так, у США надзвичайно важливі й перспективні розробки та дослідження у сфері військово-промислового комплексу, що потен-ційно мали б комерційний успіх для інших га-лузей господарського комплексу, всебічно за-лучалися до їхніх потреб. Пояснення ситуації у радянській економіці слід шукати не стільки у низькому мотиваційному полі, скільки у відсутності конкуренції між виробниками про-дукції на внутрішньому ринку: раціональність розміщення продуктивних сил не передбачала розвитку конкурентного середовища.

Модель СРСР характеризувалася автаркічні-стю, у зв'язку з чим на світові ринки виходи-ла обмежена кількість виробників певних сек-торів економіки. Виробники користувалися містким внутрішнім ринком, що споживав ве-ликі обсяги продукції, яка вже на той час була менш привабливою, ніж іноземна. Радянській системі була властива патерналістська полі-тика щодо збиткових виробництв, чиє марно-тратство відшкодовувалося державою, і що практично неможливе у капіталістичному світі. Цим пояснюється практична відсутність на момент розпаду Радянського Союзу значної кількості конкурентоспроможних виробників на світових ринках.

Безперечно, сильною стороною СРСР були наукоємні галузі, що розвивалися завдяки дер-жавній підтримці та всебічному стимулюван-ню освіти та науки.

З розпадом СРСР Україна успадкувала протиріччя радянської системи управління еко-номікою. Для української економіки у той період були характерними такі риси:

розірвані цикли замкненого на території СРСР виробництва;

низьке мотиваційне середовище для здійснення підприємницької діяльності;

низька заробітна плата громадян (як на-слідок - низький попит);

низька ефективність суспільної праці;

значний виробничий потенціал із заста-рілим, морально та фізично, обладнанням;

деформована структура виробництва;

переважна частка державної власності;

значна зайнятість населення навіть на неефективних підприємствах, продукція яких збільшувала затовареність внутрі-шнього ринку;

високий рівень освіти громадян;

висока концентрація виробництва;

відсутність конкуренції на внутрішньо-му ринку;

дефіцит деяких видів товарів на внутрі-шньому ринку.

Реалізація патерналістської політики (підтрим-ка зайнятості населення у виробництві товарів, що не мають збуту) призводило до нерента-бельності таких виробництв. Низький плато-спроможний попит спричинив загострення міжгалузевої конкуренції. Сектори, що всебічно підтримувалися державою і були конкуренто-спроможними на світовому рівні, почали ско-рочуватися. Посилення міжгалузевої конку-ренції та дефіцит бюджету не дозволили роз-виватися перспективним напрямам та нчііпм секторам, що потребували значних інвестицій.

Найвідчутнішого удару економічний потенціал зазнав унаслідок таких процесів: подорожчан-ня енергоносіїв, відокремлення внутрішніх ринків збуту країн екс-СРСР від їхніх колишніх сировинних баз, цінової лібералізації на внут-рішньому ринку та зовнішньоекономічної лібе-ралізації автаркічної у минулому системи.

Подорожчання енергоносіїв збільшило витра-ти в усій економіці. Україна споживала більше, ніж виробляла, через незадовільний стан про-дуктивності виробництва. Підтримка числен-ного персоналу на підприємствах, що вироб-ляли товари, які не відповідали ринковій кон'юнктурі, лише посилювала кризу.

Цінова лібералізація надала можливість ви-робникам відшкодовувати марнотратство, що спричинило нові витрати. За повної відсутності важелів стримування збільшення витрат, а саме конкуренції, ці процеси розпочалися в усіх секторах економіки. Цінова лібералізація у нерозвиненому ринковому середовищі, впро-ваджена без упереджувальних заходів, поши-рила свавілля та диктат, унаслідок чого ціни не регулювалися і монополісти, якими були практично усі суб'єкти господарювання, мали змогу відшкодовувати надмірні витрати, не пов'язані з виробництвом.

Як зазначалося, збереження певних структур-них пріоритетів відбувалося за рахунок сек-торів, продукція яких була дуже потрібною для задоволення потреб внутрішнього ринку. Через те, що у пріоритетні сфери спрямову-вався значний ресурсний потенціал, розвиток інших галузей, у тому числі й значної частки перспективних, усебічно стримувався. Таким чином, галузі, що мали багато конкурентних переваг (місткий внутрішній ринок, замкну-тий цикл виробництва, високу рентабельність, кваліфіковану робочу силу, низьку заробітну плату) і всі шанси конкурувати на світових ринках, стали збитковими.

За таких умов лібералізація зовнішньоеконо-мічної діяльності остаточно підірвала позиції національних виробників. Адже змагання за спо-живача на внутрішньому ринку України між іноземними та вітчизняними товарами проде-монструвало практичну нездатність останніх скласти гідну конкуренцію. Споживчі переваги дедалі частіше надавалися іноземним товарам, оскільки на одиницю вартості вони могли задо-вольнити значно більший обсяг потреб україн-ського споживача. Тому великі товарні потоки з-за кордону отримали «зелене світло» до внут-рішнього українського ринку.

Висновки:

Створити конкурентноздатну продукцію чи підвищити конкурентноздатність окремої фірми - задачі дуже важкі, але цілком розв'язувані в умовах ринкової економіки, однак підвищити конкурентноздатність окремої галузі чи рейтинг цілої країни на світовій арені - задача складна, що має довгостроковий характер.

Розраховувати на прорив на світові ринки готових виробів і наукомістких виробів Україна може, лише різко скоротивши витрати виробництва, при цьому підвищивши продуктивність, інтенсивність праці й ефективність матеріального виробництва.

Відродження економічної моці України неможливо без інтеграції у світову економіку,