6. Міжнародне співробітництво — активна співпраця з усіма країнами і міжнародними організаціями з метою досяг-нення загальнопланетарної стабільності та злагоди[2, ст.25].

Для реалізації завдань сталого розвитку необхідною є раціональність територіальної організації природоко-ристування, що відповідає місцевим природним умовам та при-родно-ресурсному потенціалу території. Також важливою є паритетність викорис-тання природних ресурсів для сучасних і прийдешніх поко-лінь. Необхідно переорієнтувати та збалансувати галузеву і внутрі-галузеву структури господарського комплексу у відповідності до нових соціальних і економічних умов[10].

Для переходу на принципи сталого розвитку необхідними є економічні реформи, стратегічним напрямом яких має стати посилення їх соціально-екологічної спрямованості, що реалі-зується через вирішення наступних основних завдань:—

покращання соціально-економічних та виробничих умов праці;—

підвищення реальних доходів населення на базі дер-жавного регулювання заробітної плати та пенсійного забез-печення;—

зростання освітнього і культурного рівня населення;—

створення сприятливих умов для охорони здоров'я, материнства і дитинства.

Виходячи з безумовного пріоритету розвитку людини, необхідності полегшення тягаря економічних реформ і вод-ночас забезпечення їх підтримки з боку широких верств на-селення, держава повинна забезпечувати зайнятість працездатного населення та підтримувати непрацездатні верстви. Важливим є також забезпечення безкоштовних базових медичних послуг та гарантування отримання безоплатної освіти.

Зміни в соціально-економічній сфері та екології потре-бують реформування суспільно-політичної системи й адекват-них інституційних перетворень, що покликані забезпечити соціальну стабільність держави. Одним з найближчих завдань у цій галузі є забезпечення прав і свобод громадян, що здійснюється в рамках формування відкритого суспільства. Таке суспільство покликане забезпечити посилення ролі ос-новних груп населення в формуванні соціально-економічних перетворень за умови існування правової держави та рин-кового господарства.

Першочерговим завданням трансформації українського суспільства при переході до сталого розвитку є активізація найширших верств населення, їх творча участь у здійсненні реформ. Основним важелем виступає демократизація суспіль-них відносин, що є вагомим компонентом перехідного про-цесу[2, ст.33].

Важливою ознакою розвитку процесу демократизації в Україні є підвищення ролі неурядових організацій, які являють собою авангард подальшого руйнування моно-полізму в політиці, управлінні, соціальній та екологічній організації суспільства, формуванні держави відкритого демократичного типу.

Перехід до сталого розвитку повинен відбуватися в рам-ках раціонального поєднання ефективного функціонування ринкової системи та державного регулювання економіки, шляхом координації дій у всіх сферах життя суспільства, переорієнтації суспільно-політичних відносин, соціальних, економічних, екологічних і політичних інститутів держави.

Реалізація цілей сталого розвитку перш за все пов'язана з активною структурною політикою в сфері матеріального виробництва. Вона полягає в створенні високорозвиненого народногосподарського комплексу і відповідає вимогам рин-кового господарства і екологічної безпеки. Екологічно орієн-тована структурна політика держави має реалізовуватись через цільові комплексні програми. [3, ст.43] На їх базі потрібно досяг-ти збалансування виробництва й споживання, а також видо-вої, технологічної, галузевої, відтворювальної і територіальної структури продуктивних сил. Основою структурної політики держави мають стати:

побудова соціально орієнтованої ринкової економіки, що дозволить забезпечити належний рівень життя населення;

екологізація виробництва, зменшення техногенного навантаження на навколишнє середовище і матеріалоємності, перехід на нові методи антропогенної діяльності, в основу яких покладено екологічно безпечні технології;

підвищення рівня збалансованості економіки за раху-нок переорієнтації виробництва засобів виробництва на задо-волення потреб населення. [2, ст.37]

Сталий розвиток потребує формування ефективного виробництва в поєднанні із зміною структур споживання, в першу чергу — в промисловості, аграрному секторі, енерге-тиці. Це дозволить забезпечити економічне зростання при одночасному зменшенні витрат енергії, сировини і відходів.

Формуванню основ сталого розвитку сприятиме стабіль-не енерго- та ресурсозбереження. Воно виступає як переду-мова пожвавлення і піднесення розвитку промисловості, механізм для ефективного та економного використання пали-ва й енергії. Основними напрямами розв'язання проблем енергозбереження є:—

розробка та впровадження механізмів економії енергії, в тому числі вдосконалення цінової політики;—

модернізація, реконструкція і заміна технологій, що сприятиме зменшенню енерговитрат;—

ефективне використання власної бази енергоресурсів.

Одним з основних завдань і передумов сталого розвитку є формування належних умов для забезпечення сталого ви-користання природно-ресурсного потенціалу в інтересах су-часного і майбутніх поколінь. Воно передбачає проведення таких заходів:

скорочення до оптимальних обсягів виробництва і споживання природних ресурсів, у першу чергу — металів, енергоносіїв, лісу, прісної води, використання земель в обро-бітку тощо;

оптимізація співвідношення між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, що має поряд з еко-логічним також і важливе соціально-економічне значення;

формування ефективної інвестиційної політики, спря-мованої на розробку, освоєння та використання природо- і ресурсозберігаючих, маловідходних та безвідходних техноло-гій, виробництво екологічно безпечних видів продукції. [5, ст.43]

Значна питома вага земельних ресурсів визначає необ-хідність збалансованого розвитку агропромислового напрямку економіки, збереження та раціонального використання зе-мельних ресурсів.

Для успішного вирішення зазначених завдань потрібно зменшити розораність земель та підвищити родючість грунтів, одночасно припинивши їх деградацію. Необхідним також є досягнення екологічно збалансованого співвідношення угідь в зональних системах землекористування. Потрібно якомога швидше оптимізувати і підвищити ефективність використання та охорони земельних ресурсів України.

Перехід до сталого розвитку вимагає визначення голов-них напрямів збалансованості водокористування, покращан-ня водозабезпечення населення, збереження водоресурсних систем як унікальних складових природного середовища.

Основними засобами для організації збалансованої систе-ми водозабезпеченості і водокористування є:—

пріоритетність у водокористуванні соціальної сфери, забезпечення прав людини на якісну питну воду та сприят-ливе водне середовище;—

цілісність в управлінні водогосподарською та водоохо-ронною діяльністю за басейновим принципом у взаємозв'язку з іншими компонентами навколишнього середовища;—

екологічно адаптований за водним фактором розвиток економічного потенціалу областей і регіонів;—

запровадження водозберігаючих форм розвитку еко-номіки;—

надання переваги використанню водоресурсних об'єк-тів у природному стані;—

оптимальне поєднання загальнодержавних і регіональ-них інтересів з урахуванням екологічної місткості водо-ресурсних джерел;—

пріоритетність економічних важелів регулювання во-докористування та охорони вод. [2, ст.38]

Забезпеченню ефективної системи відтворення навко-лишнього середовища і сталого розвитку сприятиме опти-мальна лісистість території. Пожвавлення розвитку лісового господарства, встановлення збалансованості між обсягами від-творення і