Причини такого росту дуже різноманітні. Різке зниження транспортних витрат збільшило ступінь мобільності виробників і споживачів послуг; нові форми і засоби супутникового зв'язку і відеотехніки в ряді випадків дозволяють взагалі відмовитися від особистого контакту продавця і покупця. Технологічний прогрес дозволив збільшити попит на ті послуги, що раніш мали товарну форму. Це відноситься до фінансових послуг, послугам банків, страхових фірм.

Абсолютна величина суми послуг, що відображена в статистику Міжнародного валютного фонду, є заниженої в порівнянні з реальною величиною. Заниженими представляються розрахунки витрат туристів, бізнесменів, дипломатів, студентів під час їхнього перебування за рубежем. Дуже важко розрахувати величину заробітної плати, виплачуваної іноземним робітником і перекладною ними у свою країну.

Труднощі підрахунку зв'язані з тим, що, як правило, послуги надаються в комплекті з товарами. Причому вартість послуги найчастіше складає значну частку ціни товару. Часто послуги фігурують у внутріфірмовому обміні. У такому випадку виразити і визначити їхню вартість найчастіше виявляється неможливо, оскільки на ці види послуг узагалі немає ринку. У деяких випадках відділення послуги від товару виявляється неможливим (наприклад, лікування хворого за допомогою лік).

Зі статистичного обліку випадають доходи по банківських і страхових операціях, якщо вони реінвестовані в тій же країні, у якій були отримані.

У зв'язку з цим, на думку ряду вчених, офіційна статистика платіжного балансу, у якій вказується щорічний оборот по статті «послуги», не може дати точного уявлення про масштаби міжнародної торгівлі послугами, розмір яких, на думку ряду експертів, виявляється зниженою на 40—50%.

Географічний розподіл торгівлі послугами, наданими окремими країнами, відрізняється крайною нерівномірністю на користь розвинених держав.

На світовому ринку послуг домінують вісім ведучих країн, на которые приходиться 2/3 світового експорту послуг і більш 50% імпорту. Частка першої п'ятірки складає більш 50% експорту. При цьому на чотири країни: США, Великобританію, ФРН, Францію приходиться 44% усього світового експорту послуг.

Для країн, що розвиваються, характерна наявність негативного сальдо в зовнішній торгівлі послугами; сказане вище, однак, не виключає, що деякі з них є великими експортерами послуг. Так, наприклад, Республіка Корея спеціалізується на інженерно-консультаційних і будівельних послугах, Мексика — на туристичних, Сінгапур є великим фінансовим центром. Багато дрібних острівних держав основну частину експортних доходів одержують за рахунок туризму.

Росія, інші держави СНД і країни Балтії хоча і мають потенційні резерви для розвитку туризму, транспортних послуг (організують морські перевезення), їхньому широкому експорту заважає слабка матеріально-технічна база, як і недоліки господарського механізму. Західноєвропейські країни висока якість своїх послуг доповнюють застосуванням широкого спектра обмежень на використання іноземних послуг, у тому числі і з країн СНД.

Якщо говорити про розподіл вартості послуг по окремих видах, то найбільше значення у світовій торгівлі послугами мають туризм і транспорт. Найбільший у світі торговий флот належить Японії, за нею випливають Великобританія, ФРН і Норвегія. Судноплавство складає 50% експорту послуг цих країн. На ринку вантажних і пасажирських транспортних послуг домінують США, за ними йдуть Великобританія, Франція. Вони ж утримують пальму першості в сфері іноземного туризму. Великий обсяг туристичних послуг роблять Франція, Італія, Канада, Швейцарія, де туризм приносить 40—50% експортного виторгу.

Для Туреччини, Іспанії і ряду середземноморских держав велике значення має експорт робочої сили у виді виїзду некваліфікованих робітників на заробітки.

Будучи вкрай різноманітними як за формою, так і по змісту, послуги, природно, не утворять єдиного ринку, характеризуємого наявністю загальних рис. Проте, можна говорити про найважливіші тенденції, внесших якісно нові моменти в розвиток цього ринку.

Аж до самого останнього часу ринок послуг (за винятком фінансів) являв собою поле діяльності дрібних і середніх фірм. Ситуація кардинально змінилася в зв'язку з появою, а точніше масованим виходом на цей ринок транснаціональних корпорацій, що змогли поставити собі на службу сучасні засоби телекомунікацій, створивши глобальну систему передачі інформації. Це призвело до взривообразного росту сфери міжнародних послуг, що стали складовим елементом внутрівиробничої діяльності фірми. Усе більш розповсюдженим виявляється розрив виробничого ланцюжка, коли вона розчленовується по окремих країнах, у той час як інформаційно-технологічне забезпечення цього процесу зосереджується в країні базування. У цьому випадку внутріфірмова передача інформації, технології, фінансів виступає у формі міждержавного продажу послуг.

Поява ТНК привело до розмивання границь між окремими видами послуг. Банки, наприклад, стали випускати кредитні картки, виконувати функції транспортних агентств.

Діючи в найбільш наукомістких галузях, ТНК розширюють продаж новітніх видів наукомісткої продукції, значну частину вартості якої складають послуги. Так, комп'ютери продаються разом із програмним забезпеченням до них, а виробник побутової електроніки гарантує покупцю фірмове обслуговування своєї техніки, що доступно в будь-якій крапці земної кулі.

Перетворення послуг у складений елемент внутрівиробничої міжнародної діяльності ТНК поставило в порядок денний питання про необхідність регулювання ринку послуг на міжнародному, регіональному і галузевому рівнях.

До дійсного часу діюча система регулювання функціонує на декількох рівнях, для кожного з яких характерне наявність декількох специфічних організацій. Спеціалізовані міжурядові організації, такі як ВТО (Всесвітня туристична организація), зосереджені на регулюванні послуг у рамках окремих галузей. Якщо, наприклад, у рамках ИКАО здійснюється уніфікація правил польотів і експлуатації повітряного транспорту, аеродромів, аеронавігаційних засобів, то Всесвітня туристична організація визначає норми і стандарти змісту готелів,