зовнішньоекономічного середовища (системи світового господарства), в якому повинно функціонувати національне господарство України, а також прийнятті його внутрішнього економічного "регламенту"; чіткому усвідомленні необхідних - збалансованих з національними інтересами - трансформацій національного господартсва, які б змогли забезпечити ефективну взаємодію з світовим господарством на основі високого рівня конкурентоспроможності економіки.
Ще однією проблемою інтеграції України є те, що на восьмому році самостійності України, не існує, по суті, ні доктрини, ні виваженої зовнішньоекономічної політики нашої держави. Її зовнішньоекономічна політика - це, в основному, епізодична торгівля, навколо якої зконцентровано зусилля по її так званій "лібералізації". Але зовнішьноекономічна політика - то не тільки торгівля, не тільки інвестиційне та науково-технічне співробітництво, не тільки створення договірного простору і забезпечення національної економічної безпеки. Це - весь комплекс проблем, розвязання яких націлене на органічне інтегрування національного господарства до системи світового господарства з метою максимізації своєї частки світового доходу. Існуючі концептуальні підходи до зовнішньоекономічної політики України - при всіх її позитивних аспектах - мають істотну ваду: в них фактично відсутня концепція та організаційні принципи досягнення стратегічних цілей. А саме це і становить стрижень зовнішньоекономічної політики з огляду на зміни, що не тільки сталися, й розвиваються у сфері міжнародних економічних відносин. Слід зазначити: саме орієнтація на глобальні зміни і тенденції, їх прогнозування у довгостроковому режимі, а також адекватна політика нашої держави можуть привести до позитивних змін у її становищі в світогосподарському просторі. Україна переходить до динамічної стратегії реформування економіки, дедалі більше активізуючи свою діяльність на світовій арені. У цьому звязку особливої актуальності набуває розробка не тільки стратегічних напрямів інтеграції нашої країни до світового господарства (зовнішньоекономічних орієнтирів і доктрини), але й стратегічних прийомів інтегрування, які б дозволили нарівні взаємодіяти з міжнародними економічними організаціями, іноземними партнерами та конкурентами, тим самим допомагаючи здійсненню внутрішніх економічних перетворень.
Не секрет, що зараз успіху досягає той, хто володіє найбільш високими технологіями і вміє запроваджувати їх у виробництво. Але досягення успіху неможливе без створення національної системи інновацій, яка формується на основі використання знань як виробничої сили, шляхом організації досліджень і забезпечення сприяння запровадженню інновацій. В період розгортання глобалізації багато країн обєдналося на основі взаємовигідного обміну знаннями і технологіями з метою досягнення прогресу в світовій економіці. У випадку відсутності в уряду сформованої системи інновацій проведення політики вільної торгівлі може призвести до серйозних економічних втрат і, більш того, до застою та деградації. Науково-технічний потенціал і національна система інновацій в Україні, на думку спеціалістів, надають Українї значних переваг у конкурентній боротьбі. Цей потенціал і всі повязані з ним переваги слід активно залучати для реалізації стратегічних інтересів України і забезпечення довгострокової стабілізації економіки.
Перспективи інтеграції України та шляхи їх здійснення.
Формуючи власну інтеграційну політику, Україна має визначитися з відповідними середньо- та довгостроковими пріоритетами, виходячи з сучасних умов функціонування національної економіки. Середньострокові інтеграційні пріоритети перебувають у двох різноспрямованих векторах. З одного боку, обережне ставлення до участі в інтеграційних угрупованнях країн з високим рівнем наднаціонального регулювання, зумовлена особливостями України як самостійного субєкта інтеграції. З другого, неможливість тривалого "позаінтеграційного" розвитку в регіоні, де масштаби і динаміку економічної інтеграції визначають не лише внутрішні, а й потужні зовнішні (глобальні) фактори (рис 3).
У перспективі на найближчі 10-15 років ключове значення для України матимуть економічні відносини з країнами СНД, які в 1993 році підписали угоду про створення Економічного Союзу (Україна є його асоційованим членом). Головними цілями Економічного Союзу визначено: формування умов стабільного розвитку економік країн-учасниць; поетапне створення загального (спільного) економічного простору на осові ринкових відносин; забезпечення рівних можливостей для всіх господарських субєктів; реалізація спільних економічних проектів; вирішення актуальних соціально-економічних завдань. Домовленості країн у межах Економічного Союзу СНД зорієнтовані на поетапне забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Зокрема, перспективним планом інтеграційного розвитку СНД передбачається створення зони вільної торгівлі, митного та платіжного союзівю З 1994 року діє міждержавний економічний комітет (МЕК), до президії якого увійшли віце-премєри країн-учасниць. Робочим органом МЕК є колегія з уповноваженими представниками з кожної країни. Зауважимо, що інтеграційні процеси в межах СНД розвиваються в умовах погіршення економічного стану країн-учасниць. Цю думку ілюструють дані нижченаведеній таблиці.
Економічні показники країн СНД в 1996 р. у співставленні з 1990 р. За даними КабМіну України |
ВВП | Продукція промисловості | Валова продукція сільського господарства | Капітальні вкладення
Азербайджан | 38 | 45 | 54 | 33
Вірменія | 39 | 47 | 114 | 3
Білорусь | 61 | 61 | 73 | 41
Грузія | 20 | 17 | 26 | 21
Казахстан | 45 | 48 | 54 | 20
Киргизстан | 50 | 35 | 57 | 37
Молдова | 39 | 44 | 66 | 14
Росія | 62 | 50 | 67 | 30
Таджикистан | ... | 44 | 36 | 21
Туркменистан | ... | 65 | 76 | 193
Узбекистан | 82 | 99,9 | 83 | 54
Україна | 48 | 53 | 61 | 26
У середньому по СНД | 58 | 48 | 64 | 32
Магістральним шляхом розвитку економіки України в ХХІ столітті стане створення економіки відкритого типу, тобто такої економіки, яка останнім часом здобула найбільшу кількість прихильників в світію Це, з одного боку, дозволить Україні стати зрозумілою країнам-партнерам і спілкуватися з ними однією мовою бізнеса, а з іншого