- підвищення екологічних показників енергетичного обладнання різних типів;

- участь у реалізації проектів добудови енергоблоків №2 Хмельницької АЕС та №4 Рівненської АЕС;

- реалізація технологій використання відходів вуглезабезпечення як палива для енергетичних підприємств.

У фармацевтичній галузі українські виробники зацікавлені у співпраці з фірмами «Лаборатуар Ложе» та «Сапекс». Це стосується наступних питань:

- розвиток коопераційних, технологічних, інвестиційних зв'язків з метою модернізації української фармпромисловості, зокрема, ліцензійні угоди, передача ноу-хау стосовно виробництва генериків;

- обмін досвідом державного контролю у Франції за оптовою торгівлею медикаментами та відповідними імпортно-експортними операціями;

- вивчення французької системи медичного страхування та її впливу на реалізацію лікарських засобів, ціноутворення на фарморинку.

Кількісні показники рівня торговельно-економічних відносин між обома країнами з 1994 по 1998рр. віддзеркалили, з одного боку, загальну тенденцію суттєвого пожвавлення (табл.2), а з іншого - були значною мірою обумовлені наслідками загальносвітової та російської криз 1998 року та їх впливом на фінансово-економічну ситуацію в Україні.

Аналізуючи дані зовнішньоторговельного обороту за 1992-1995 рр., коли Україна мала позитивне (1992 р.), чи незначне негативне (1993-1994 рр.) сальдо у торгівлі з Францією, слід зазначити, що це було досягнуто головним чином завдяки експорту енергоносіїв. Вони в українському експорті відповідно складали: 85,2% - у 1992 р., 59,5% - у 1993 році та 19,5% - у 1994 році. Зменшення з відомих причин їх експорту з України у 1995-1999 рр. значно погіршило сальдо двосторонньої торгівлі.

Крім того, зростання експорту сільськогосподарської продукції, яке було характерним протягом останніх років, повністю перекрито значним зростанням імпорту продукції харчової промисловості, машин та обладнання, автомобілів та товарів широкого вжитку.

Якщо умовно виключити з експорту України енергоносії, які, як відомо, не є для неї характерним експортним товаром, то можна констатувати практично стабільне його зростання (1992 рік - 158;

1993 рік - 370; 1994 рік - 687; 1995 рік - 424; 1996 рік - 780; 1997 рік - 788; 1998 рік - 920 млн.фр.фр.).

Разом з тим, постійно зростаюче негативне сальдо у торгівлі товарами хоч і зменшилось у 1999 році на 27,6% і склало 631 млн.фр.фр. проти 871 млн.фр.фр. у 1998 році, свідчить як про недовикористання експортних можливостей України, так і про специфіку основних імпортних потреб Франції, до задоволення яких нашій країні досить важко пристосуватися (енергоносії, деякі види високотехнологічного обладнання, трикотажні вироби, кольорові метали, тропічні фрукти, чай, кава).

Основними факторами зменшення в 1999 році як українського експорту, так і імпорту стали, перш за все, причини внутрішнього характеру, обумовлені значною мірою наслідками загальносвітової та російської криз у 1998 році та їх впливом на валютно-фінансову ситуацію в Україні. Проблеми з попередньою оплатою та конвертацією гривні призвели до різкого зменшення кількості підписаних нових контактів на 1999 рік. Іншою причиною стало, без сумніву, абсолютне невикористання українською стороною лімітів кредитних ресурсів у 200 млн.фр.фр., виділених Францією для України на 1998 рік.

Аналіз запитів французьких фірм свідчить, що основні можливості розширення українського експорту до Франції на сьогодні досить обмежені і пов'язуються, в основному, з хімічною продукцією (поліхлорвініл, міндобрива), металом (в основному, для реекспорту в треті країни), металевим брухтом та кольоровими металами, деревиною, насінням соняшника, а також виробництвом одягу на умовах давальницької сировини чи його напівфабрикатів з їх подальшим вивозом до Франції і третіх країн.

3.2. Перспективи та напрямки покращання українсько-

французьких торгово-економічних відносин

Основними передумовами інтенсифікації торгово-економічних відносин України з країнами Заходу, збільшення українського експорту мають стати вдосконалення, стабілізація та забезпечення прозорості інвестиційного, митного та податкового законодавства, подолання зайвої бюрократизації, що породжує здирництво (особливо на окремих митних переходах), хабарництво та корупцію.

Збільшенню товарообігу між Україною та Францією сприяли б:

- розробка та реалізація відповідної схеми виходу українських товаровиробників на західні ринки, яка б запобігала започаткуванню антидемпінгових розслідувань, виникненню розбіжностей інтересів підприємств-виробників та окремих міністерств, як це було у випадку з трубами сталевими безшовними;

- вивчення можливостей збільшення вирощування та експорту таких видів сільгосппродукції, як насіння соняшника та горох, які користуються у Франції та інших країнах Європи значним попитом. При цьому імпортне мито на ці види продукції у Франції відсутній;

- визначення інституції, яка б взяла на себе організацію участі українських ділових і бізнесових кіл та підприємств у виставках, ярмарках, салонах та міжнародних зустрічах, які проводяться як у Франції, так і в країнах Західної Європи;

- створення франко-української торговельної палати, "мета якої є торговельно-економічних відносин між Україною і Францією та адаптації українських підприємств (промислових, сільськогосподарських, торговельних тощо) до правил ринкової економіки і, таким чином, інтеграції України в систему міжнародних торговельно-економічних зв'язків, а також розширенні інформаційного поля та клімату довіри між українськими та французькими партнерами, потенційними інвесторами та отримувачами інвестицій;

- цілеспрямоване посилення контактів на всіх рівнях з підприємствами, установами та урядовими структурами, причетними до галузей, у яких найбільш явно проглядається інтерес до України з боку Франції. Це, в першу чергу, енергетика (особливо атомна), сільське господарство, зберігання та переробка сільгосппродукції, будівництво та виробництво будівельних матеріалів тощо;

- застосування нових схем кредитування спільних проектів через французькі комерційні банки без надання урядових гарантій;

- підготовка французькою стороною пропозицій щодо напрямків прямого інвестування та залучення портфельних інвестицій в економіку України, які могли б представляти найбільший інтерес для французьких банківських,