що за даними Укрстрахнагляду страхові компанії, створені за участю іноземних юридичних осіб і громадян, істотно вплинули на стан розвитку страхового ринку України. Так, страховики, створені за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян, одержали в 1997 р. близько 53,0 млн. грн. страхових платежів, або 13% від загальної суми надходжень і виплатили 18,0 млн. грн. страхових сум на страхове відшкодування, або 13,9% від загальної суми виплат. При цьому рівень виплат у цих компанях складає 33,9%, а по всіх компаніях — 31,7%. В 1997р. рівень виплат по всіх компаніях становив 22,5%.
В 1997 р. за даними Укрстрахнагляду частка страхових платежів сплачена перестраховикам, становила 63,1 млн. грн., або 16% від надходжень страхових платежів, а в 1998 р. відповідно 283,5 млн. грн. і 30,2%, тобто зростає.
Звертає на себе увагу та обставина, що зменшується кількість діючих договорів по добровільному особистому страхуванню, в тому числі і страхуванню життя (табл. 10).
Таблиця 10. Кількість діючих договорів по видах страхування в
1996-1999 рр. (станом на початок року), тис. договорів
Види страхування | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 1998 в % 1997
Добровільне особисте страхування | 20206 | 12657 | 11362 | 10188 | 90
в т.ч. страхування життя | 15984 | 10995 | 9404 | 7310 | 78
Добровільне майнове страхування | 5213 | 4349 | 7940 | 5809 | 73
Добровільне страхування відповідальності | 29 | 62 | 149 | 194 | 131
Недержавне обов’язкове страхування | 3082 | 11638 | 4478 | 6866 | 153
Всього | 28535 | 28706 | 23929 | 15447 | 83
З даних таблиці 10 також видно, що збільшується кількість договорів добровільного страхування відповідальності та недержавного обов’язкового страхування. Разом з тим зменшення загальної кількості діючих договорів свідчить про недостатній рівень розвитку страхового ринку і освоєння страхового поля через відсутність поповнення страхового портфеля, а отже, і про недостатній рівень роботи страхових компаній із страхувальниками, що обумовлено рядом об’єктивних і суб’єктивних причин. Тому у зв’язку з відомими проблемами соціально-економічного розвитку держави: спад виробництва, відсутність накопичень у суб’єктів підприємницької діяльності та громадян, можливість розширення страхових послуг обмежена.
Як відзначає Укрстрахнагляд, на страховому ринку України існують такі серйозні проблеми:
інвестиційні можливості страховиків використовуються недостатньо;
питома вага страхування життя постійно знижується;
впровадження обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів зіткнулася з перепонами на законодавчому рівні;
мають місце окремі випадки зволікання страховиками із виплатами страхових сум та страхового відшкодування, неправомірні відмови в їх виплаті та порушення страхового законодавства.
Необхідно особливо відзначити, що навіть загальний обсяг надходжень платежів у сумі 408,4 млн. грн. в 1997 р. і 789,7 млн. грн. в 1998 р. є недостатнім для страхового ринку і економіки держави в цілому, оскільки фінансові можливості українських страхових організацій при таких показниках залишаються слабими і особливо в порівнянні з німецьким англійським, американським і навіть польським та російським страховими ринками.
Отже в розвитку страхового ринку в Україні намітились позитивні тенденції, серед яких можна виділити такі:—
темпи росту страхових платежів випереджають темпи росту страхових виплат;—
має місце значне збільшення обсягів сформованих резервів на кінець року по відношенню до зібраних за рік платежів;—
намітилася тенденція до збільшення сплачених статутних фондів.
В той же час формування і розвиток страхового ринку України відбувається в умовах спаду виробництва промислової та сільськогосподарської продукції, наявності інфляційних процесів, зростання цін на матеріально-технічні засоби виробництва і енергоресурси, несвоєчасної виплати заробітної плати і пенсій, що суттє стримує розвиток страхування в нашій державі.
Розділ. ІІІ. Удосконалення страхового ринку
3.1. Досвід функціонування страхових ринків зарубіжних країн
Впровадження міжнародних стандартів страхування в Україні — одне з важливих завдань і можливих напрямів входження страхового ринку держави у міжнародне страхове співтовариство. Проте це можливе лише при врахуванні внутрішніх можливостей держави, пов’язаних з її економічним і політичним становищем, фінансовою стабільністю і законодавчою базою страхування. Залежно від економічного стану держави і фінансової стійкості страховиків буде формуватися і концепція страхування, тобто по суті визначатиметься рівень страхових гарантій з боку держави і окремих страховиків. При цьому страхові компанії можуть стати важливим інструментом в справі проведення реформ, оскільки страховики знають сильні і слабкі сторони клієнтів і мають певний досвід ринкових перетворень, вимушені постійно оцінювати ризики і прогнозувати страхові події та розробляти рекомендації по підвищенню ефективності роботи страховиків і страхувальників та по виконанню страхових зобов’язань згідно із укладеними договорами.
Основні підходи до страхування в зарубіжних країнах зводяться до його значної ролі у різних сферах виробництва та фінансово-кредитної системи. В загальних рисах розглянемо досвід організації і особливості на страхових ринках страхової системи в зарубіжних країнах на прикладіокремих держав. Так, страхування в США отримало досить значний розвиток, що пов’язано з необхідністю зниження економічних ризиків через залежність виробництва від різних факторів і виникнення стихійних лих. Страхування здійснюють приватні страхові компанії, страхові кооперативи, уряд. Приватні страхові компанії — одна з найбільш потужних ланок американської фінансово-кредитної системи.
Разом з тим в США не існує єдиної для держави системи страхування. Кожний штат має власне страхове законодавство. При цьому, страхові організації мають широкі повноваження в розробці власної страхової політики, визначенні розмірів платежів, практики їх відрахування і відшкодування збитків, що є специфічною особливістю американського страхового ринку.
У Франції у відповідності до закону 1982 р. про страхування майна будь-яких осіб (юридичних, фізичних) від наслідків стихійних лих передбачає, що держава повинна
