Тому постачальник і покупець можуть домовитись, що покупець акцептує вищезазначений вексель через деякий час. Цю ситуацію можна розв'язати і іншим чином. Постачальник виставляє переказний вексель свойому наказу на ім'я покупця, а останній в свою чергу відразу його акцептує. В цій ситуації постачальник водночас є трасантом і ремітентом. Покупець, акцептувавши вексель, стає платником по векселю. В цій ситуації постачальник, являючись ремітентом, має можливість знайти першого отримувача векселя. Причому пошук його полегшується тим, що вексель постачальника вже акцептований покупцем.
Можна навести ще один приклад, коли покупець може передати постачальнику вексель (як простий, так і переказний), в якому перший є лише індосантом. В цьому випадку постачальник також надає покупцю кредит, з тієї лише різницею, що останній передає вексель, в якому він не є ані векселедавцем, ані платником.
Кредитор, що має на руках вексель, може по-різному їм розпорядитися. По-перше, він може залишити вексель у себе, дочекатись терміну платежу і отримати гроші по векселю. Це можливо як в тій ситуації, коли постачальник є векселедержателем по простому векселю, так і в тому випадку, коли він є векселедавцем, або векселедержателем в переказному векселі. По-друге, постачальник може потребувати грошей, тому він може розрахуватись цим векселем за товари, роботи, послуги. По-третє, постачальник, потребувати грошей, може перетворити вексель в гроші до терміну платежу по векселю. Для цього він повинен його врахувати в банку, або віддати вексель в заставу.
Врахування і застава векселів є класичними операціями банків при роботі з векселями. В цьому випадку комерційний кредит тісно переплітається з банківським.
Облік векселів дасть можливість векселедержателю негайно перетворити останній в "живі" гроші. В свою чергу, для банку облік векселів є однією з форм надання кредиту.
Утримувач векселя, що бажає врахувати його в банку, повинен передати його останньому по індосаменту. Індосамент, як правило, використовують бланковий. Одержавши вексель по індосаменту, банк ставати власником векселя. Банк може по різному розпорядитися отриманим векселем. По-перше, він може дочекатись терміну платежу по векселю і отримати грошові кошти, по-друге, при необхідності він може його переоблікувати (або закласти) в Центральному банку під невисокий відсоток, ці же операції можна зробити і в інших банках, однак обліковий відсоток буде вище. При цьому необхідно мати на увазі, що Центральний банк подає жорсткі вимоги при прийомі векселів до переобліку.
Враховуючи вексель в банку, векселедержатель повинен мати на увазі, що передавши вексель, він стає одним з відповідальних осіб по векселю. І в випадку, якщо вексель не буде оплачений, то з нього може бути стягнута вексельна сума. Векселедержатель може вивести себе з складу боржників по векселю, використавши застереження "без обороту на мене ", передаючи вексель по індосаменту. Однак банк може відмовитися приймати такий вексель, або збільшить обліковий відсоток, бо ризик неоплати векселя збільшується.
Ще однією класичною формою надання вексельного кредиту є кредит під заставу векселів. Дана форма кредиту відрізняється від обліку векселів тим, що, по-перше, заставляючи вексель, векселедержатель залишається власником останнього. Вексель заставляється векселедержателем на певний термін з наступним викупом після погашення наданого кредиту. Для того, щоб закласти вексель, векселедержатель повинен передати його по заставному індосаменту, що може бути сформульований слідуючим чином: "Замість мене сплатити КБ "Інкомбанк" як заставодержателю нинішнього векселя". Розповсюдженою помилкою на практиці є те, що векселі передаються в заставу не по заставному індосаменту, а по самостійному договору. Відсутність заставного індосаменту і наявність самостійного договору застави не лігітимує належним образом заставодержателя, тому вексельний боржник мати право йому відмовити в виплаті вексельної суми.
По-друге, при обліку векселів векселедержатель одержує всю суму векселя відразу за винятком дисконту (облікового відсотку). Заставляючи вексель, векселедержатель може розраховувати на отримання кредиту в розмірі 60 - 90% від суми векселя. При цьому векселедержатель може або отримати грошову суму ,що вважається йому відразу, або йому може бути відкрита позичковий рахунок, з якого він може знімати гроші по мірі необхідність.
По-третє, при заставі векселів, векселедержатель укладає з банком кредитний договір, в якому застерігаються всі умови користування наданим кредитом. Нічого подібного при обліку векселів не відбувається.
Окрім названих вище форм кредиту інколи називають акцептний кредит і кредит, що полягає в приміщенні авалю на векселі.
Як нам здається "акцептний кредит" і кредит в формі приміщення авалю на вексель лише умовно можна віднести до кредиту. Ми вже розглядали ситуацію, коли покупець, розплачуючись з постачальником, видає йому переказний вексель, в якому в якості платника вказана що-або третя особа. Платником може виступати банк. В цьому випадку векселедавець заздалегідь акцептує вексель, а лише потім передає його ремітенту. В ролі платника може виступити боржник покупця. Однак може бути і інша ситуація. Так, наприклад, на Заході не прийнято використовувати прості векселі. Тому, щоб уникнути застосування простого векселя в ситуації, коли у тебе немає підхожого боржника, звичайно домовляються з будь-якою організацією про те, що на неї виставлять переказний вексель. За свої послуги фірма, на яку виставили переказний вексель, стягає комісійні. Якщо векселедавець в наведеному нами прикладі до терміну платежу по векселю перераховує платнику грошову суму, то в цій ситуації фірма жодного кредиту не надає. Тут ми бачимо послуги, за надання яких стягуються комісійні.
Про надання "акцептного кредиту“ може іти мова в тому випадку, якщо між векселедавцем і платником полягає кредитний договір, в силу якого платник акцептує, а після цього оплачує виставлений на нього переказний
