Що стосується проставлення авалю на векселі, то, як нам здається, ні про яку форму кредиту говорити не потрібно. Особа, яка авалює вексель, виявляє певні послуги векселедавцю, або іншій особі, за що проставляється аваль. За свої послуги аваліст стягає комісійні.

Тепер розглянемо форму надання кредиту. Банк укладає кредитний договір з комерційною організацією, по цьому договору банк не перераховує гроші на рахунок, а видає простий вексель. Завдяки цьому банк уникає необхідності притягнення кредитних ресурсів для покриття цього кредиту. Вексель по цій угоді надається для використання його в якості платіжного засобу. Кредит банком надається по кредитному договору, по якому кредитором є банк. По виданому векселю, навпаки, кредитором є комерційна організація, а боржником банк, то кредит одержує банк. Таким чином створюється, на перший погляд, абсурдна ситуація.

В відповідності з кредитним договором комерційна організація повинна до певного терміну, як правило до терміну платежу по векселю, надати банку суму в розмірі наданого кредиту і сплатити банку комісійну винагороду.

Ми не будемо поглиблюватися в підрахунок відсотків. Одне з найважливіших умов роботи схеми - розрахунки векселями по номіналу. Одним словом, клієнт банка розраховується зі своїм постачальником векселем по номіналу, останній в свою чергу зі своїм постачальником по номіналу і т.д. Таким чином, на лице бажання прирівняти вексель до грошей і змусити приймати вексель по номіналу. Це важливо, щоб векселі приймалися в розрахунках по номіналу". А між тим, ми знаємо, що по номіналу приймаються тільки гроші. Тому якщо комерційні організації візьмуть їм дисконт, що враховується, то комерційна організація, що отримала кредит в формі векселів, примушена буде сплатити відсотки за отриманий нею кредит в розмірі 20% річних, те є значно більше, ніж вона сплатила б по звичайному банківському кредиту. Якщо комерційна організація, що отримала векселя, знайде "альтруїстів", що б погодились прийняти вексель по номіналу, то одержиться, що ті самі "альтруїсти" в різних частках пропорційно термінам знаходження у них на руках векселя прокредитують означену комерційну організацію, не отримавши взамін нічого.

Але повинні бути причини для такого "альтруїзму". Наприклад, комерційна організація не має на розрахунковому рахунку грошей, внаслідок цього не платить податки. Якщо гроші надійдуть на розрахунковий рахунок, то їх відразу спишуть в рахунок з неї платежів. Отримавши вексель, можна безболісно уникнути наведеної вище ситуації.

В нинішній час банки і деякі кредитні установи активно взялися дозволяти кризу неплатежу. Для цих цілей став використовуватися банківський вексель, як правило, простий. Тут ми бачимо всіх той же кредит, виданий в формі векселів.

За такою батьківською турботою по дозволу кризи неплатежу повинно бути видно ще щось. Якщо придивитись до умов видачі так званих векселедательських кредитів, та можна помітити, що кредитна угода має термін, як правила, менший, ніж термін платежу по векселю. Причому використають для цих цілей векселі зі терміном платежу в стільки-то часу від подання або по поданні і з застереженням "подання не раніше такого-то терміну". Звідси зацікавленість банка в тому, щоб вексель мав якомога більше індосаментів і був поданий до оплати якомога пізніше. Ніж пізніше вексель буде поданий до оплати, тим більше часу банк може використати гроші, отримані по кредитній угоді від комерційної організації, що отримала кредит в формі векселів.

Виходячи з цього можна легко пояснити прагнення банка організувати проходження власних векселів по ланцюжкам, зв'язуючи завдяки цьому боржників і кредиторів і даючи їм засіб для погашення їхньої взаємної заборгованості.

Ми розглянули ряд комбінацій, в який вексель використовувався як кредитний інструмент. Між тим вексель є і розрахунковим засобом. Все про що ми говорили можна цілком віднести і до векселя як до розрахункового засобу. При використанні вексельної форми розрахунків по господарським угодам з відстрочкою платежу потрібно мати на увазі, що видача векселя не означає, що платіж відбувся і відношення по розрахункам закінчені. Вексель - це не гроші. Тому розрахунки по договору можуть вважатися закінченими тільки після фактичної оплати векселя, якщо тільки сторони прямо не передбачили в договорі, що видавання векселя припиняє зобов'язання покупця оплатити товар.

При розрахунках вексель може бути використаний як самостійний розрахунковий засіб, в цьому випадку його видають, індосують, а після цього оплачують. Окрім цього вексель може бути використаний в поєднанні з іншими формами розрахунків. Наприклад, вексель може бути використаний при документарному акредитиві і в інкасових операціях. Вексель при документарному акредитиві і в інкасових операціях використовується, як правило, в міжнародних розрахунках.

Використана література: