Історія формування євроринку свідчить про те, що виникнення між-народного приватного фінансового кредиту зумовлене інтернаціоналіза-цією та інтеграцією виробництва та діяльністю ТНК. Однією з причин формування та швидкого зростання міжнародного фінансового кредиту була фінансова допомога США країнам Західної Європи за «планом Маршалла» з метою відбудови зруйнованого другою світовою війною народ-ного господарства. Єдиною кредитоспроможною державою у той час бу-ли США, і країни-позичальниці отримували кредити від них для оплати імпорту необхідних товарів. Поступово ця щораз більша маса доларових коштів почала використовуватися для оплати товарних поставок з інших країн, що зумовило концентрацію доларів на рахунках банків європей-ських країн. Це і призвело до виникнення ринку євродоларів та його трансформації у євроринок.

3. МЕХАНІЗМ ЗДІЙСНЕННЯ МІЖНАРОДНИХ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Одним з важливих інструментів кредитування та засо-бом мінімізації ризику при здійсненні зовнішньоторговельних опера-цій виступає товарний акредитив. Товарний акредитив — це зобов'я-зання банку за дорученням та за рахунок клієнта впродовж встанов-леного терміну видати певному одержувачу обумовлену суму в пев-ній валюті за умови подання ним необхідних документів. Надання ак-редитиву може бути пов'язаним з виставленням клієнтом векселя.

В основі акредитива лежить бажання постачальника мати більшу впевненість у тому, що покупець оплатить поставки. Згідно з укладе-ним договором покупець повинен до поставки товарів здійснити пе-реказ певної суми до вказаного експортером банку. Після своєчасного та документально підтвердженого відправлення товарів продавець може одержати кошти, які перебувають у банку згідно з акредитивом.

Відповідно до вимог, які були прийняті Міжнародною торговель-ною палатою до товарного акредитива, існують дві основні форми акредитива: відзивний та безвідзивний. Форма акредитива встанов-люється при укладенні договору. Будь-який акредитив, якщо його не визначено як безвідзивний, є відзивним акредитивом. Відзивний ак-редитив не створює ніяких правових зобов'язань між банком, який його відкриває, та бенефіціаром (тим, хто отримує платіж), тому в останнього немає повної впевненості щодо одержання коштів. На-самперед це зумовлюється тим, що такий акредитив може в будь-який час бути відізваний чи замінений банком або тим, хто його ви-ставив. Згідно з правилами відзив акредитива дозволяється без пові-домлення бенефіціара. Внаслідок того, що інтереси експортера при цьому можуть бути ущемлені, більшого поширення набув безвідзив-ний акредитив. Цей акредитив є твердим зобов'язанням банку перед бенефіціаром.

Нижче наводиться схема здійснення акредитива (рис. 3):

Рис.3. Здійснення акредитива

У практиці набуває дедалі більшого поширення також викорис-тання підтвердженого акредитива, особливо якщо не відома платоспроможність імпортера та його банку. Він забезпечує експортеру безвідзивне зобов'язання платежу з боку його банку, тому що банк на підставі цього підтвердження зобов'язаний здійснити оплату з наданням відповідних документів у будь-якому випадку. Платіж здійс-нюється навіть тоді, коли імпортер або його банк не можуть або не бажають платити. Це означає, що ризик такого неплатежу перехо-дить до банку експортера, а експортер отримує повну гарантію пла-тежу. Але це вимагає збільшення витрат — угода про виставлення підтвердженого безвідзивного акредитива передбачає сплату відпо-відної комісії (плати) за підтвердження. Комісійні витрати у кінцево-му підсумку сплачує імпортер.

Значні за розмірами банки надають акцептний кредит або кредит у формі акцепту тратт. Суть цього виду кредиту полягає у домовле-ності експортера з імпортером, що платіж за товар буде здійснено че-рез банк шляхом акцепту останнім виставлених експортером тратт.

Поширення кредиту у формі акцепту тратт зумовлене обмежен-нями комерційного кредитування. Експортер дуже часто не знає пла-тоспроможності та надійності імпортера з іншої країни. Під час про-дажу товару в кредит такому покупцеві у експортера виникають сум-ніви щодо сплати векселя, який акцептований імпортером. Тому він у деяких випадках скоріше утримається від кредитування під акцепт невідомого йому імпортера. Навіть у випадку, коли в експортера не виникає сумнівів щодо платоспроможності імпортера та в оплаті ак-цептованої ним тратти, кредитування імпортера під вексель може бу-ти утрудненим для експортера, насамперед тому, що останньому бу-де важко облікувати у будь-якому банку тратту, яка акцептована не-відомим або маловідомим у цій країні імпортером з іншої країни. Все це і зумовило розвиток банківського кредитування імпортера у фор-мі акцептних кредитів. Замість імпортерів тратту експортерів акцеп-тує банк імпортера, на який вона вже безпосередньо виставляється експортером. Місце невідомого імпортера займає банк, більш пла-тоспроможний та більш відомий в країні експортера, ніж фірма імпортер. Банки беруть за свій акцепт винагороду з імпортерів і убез-печують себе від ризику на випадок непогашенім імпортером нада-ного йому кредиту. Акцептні операції банків розширюють для екс-портерів можливості збуту товарів у кредит, а для імпортерів полег-шують їх оплату.

Основні риси акцептної операції полягають в тому, що експортер під час продажу товарів у кредит ставить перед імпортером вимогу оп-лачувати товари з допомогою акцепту тратт експортером, банку імпор-тера (або будь-яким іншим банком за домовленістю з імпортером). Ім-портер робить запит у свого банку (або в іншого) про можливість на-дання йому акцептного кредиту. Після отримання згоди банку імпор-тер повідомляє експортера про свою згоду на запропоновану форму розрахунку за товари банківськими акцептами, й сторони укладають угоду.

Відповідно до умов контракту експортер відвантажує товар, оформляє товарні документи та одночасно виписує тратту на банк імпортера. Вказані товарні документи, що одночасно виписані також і на ім'я банку-імпортера, разом із траттою експортер передає своєму банку для переси-лання документів банку імпортера.

Банк імпортера після отримання товарних документів разом з тра-ттою, повідомляє імпортера про його зобов'язання внести банку суму