Який вихід може бути в такій ситаціі? Це ефективна політика стимулювання обертання вільних коштів у інвестиції.

1.2 МОДЕЛЮВАННЯ СТРУКТУРИ ПЕРЕРОЗПОДІЛУ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ, ЗДАТНОЇ ВІДТВОРИТИ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ.

Проаналізуємо, які кошти могли б стати джерелами інвестиційного потенціалу держави . Розглянемо реальність, напрями використання та перспективність цих джерел.

1.2.1 Можливості та напрямки прямого залучення коштів

Почнемо з власних коштів суб’ єктів економіки.

Амортизаційні відрахунки. Як відомо, саме амортизаційні відрахунки повинні спрямовуватись на відновлення основних виробничих фондів (ОВФ). Але за період розвитку ринкової економіки відбувалось порушення процесу простого відновлення ОВФ, таким чином діючи ОВФ досягли такого рівня зношення (у середньому у машинному парку будівельних організацій у 1995 році нараховувалось 25% машин із закінченим строком використання проти 21,4% - у 1990 році [51]), що амортизаційного фонду ледве вистачає на поточний та капітальний ремонт.

Прибуток. Тому саме прибуток стає головним джерелом власних інвестиційних вкладень. За даними Держкомстату України балансовий прибуток підприємств та організацій (крім спільних, малих, сільськогосподарських підприємств та кооперативів) у січні-травні 1998 року становив 4545,8 млн. грн. і збільшивсяпроти відповідноготперіоду 1997 року в 1,2 раза. Майже половина приросту прибутку одержана за рахунок збільшення цін. На промисловість припадає 43,6% балансового прибутку, який створено практично у чотирьох галузях – електроенергетиці, паливній, харчовій промисловості, машинобудуванні та металообробці. Зберігається тенденція збільшення кількості збиткових підприємств. Протягом січня-травня поточного року збитково працювали більше половини (51%) підприємств, що на 6 % більше ніж в аналогічному периоді минулого року. Найбільше таких підприємств і організацій у матеріально-технічному постачанні та збуті (64%), транспорті та зв’ язку(58%), заготівлях (54%).

Таким чином, тільки незначна частина підприємств України може спрямовувати свій прибуток у інвестиції. У першому півріччі 1998 року 101 із 9,7 тисяч обстежених підприємств проводили комплексну механізацію та автоматизацію виробничих процесів. В той же час дещо активізувалась робота по технічному переоснащенню виробництва. Порівняно з відповідним періодом минулого року майже вдвічі більше встановлено металорізальних верстатів із числовим програмним управлінням, більш ніж на третину введено у дію механізованих потокових та автоматичних ліній, комплексно-механізовано та автоматизовано цехів, дільниць. Поряд з цим у 1 півріччі лише 2,6% підприємств впроваджували прогресивні технологічні процеси, в тому числі менше 1% – направлені на економію матеріалів та енергоресурсів. Нову конкурентоспроможну продукцію освоювали тільки 9,2% промислових підприємств, з неї товари народного споживання – 6,9%, нову техніку – 1%. Майже 90% промислових підприємств не виконували роботи, направлені на підвищення технічного рівня виробництва та продукції.

Аналіз напрямків використання прибутків суб’ єктами господарювання економіки показує, що в 1997 році тільки 16,6% використаного прибутку було спрямовано ними на виробничий розвиток .

Цільове державне фінансування. Завдання цього джерела інвестування – спрямовувати кошти у стратегічні галузі й виробництва державного значення. У 1 кварталі 1998 року за рахунок коштів державного бюджету України освоєно 130,3 млн.грн. капітальних вкладень (7,5% загального обсягу). На жаль, результати кожного року свідчать про значний розрив між запланованим та реальним державним фінансуванням, що тільки підштовхуе розвиток платіжної кризи та погіршує фінансове становище суб єктів економіки, діяльність яких фінансується з бюджету.

Комерційний кредит. Кредитний ринок України включає короткострокові та довгострокові кредитні вкладення НБУ та комерційних банків (КБ). Незмінна тут тенденція значної переваги короткострокових кредитів над довгостроковими (у 1995р. довгострокові кредити складали 12% від загального обсягу кредитування, у 1996 р. – 11%)2). Така ситуація пов’язана з низькою зацікавленністю в здійсненні довгострокового кредитування не тільки КБ, але й самих позичальників із-за високої відсоткової ставки, з одного боку, та низької рентабельності їх діяльності – з другого. Одночасно, загальні обсяги кредитних вкладень КБ продовжують зростати.

Важливим напрямком комерційного кретиту в Україні може стати іпотека. Уряд України вже розробляє програму фінансування житлового будівництва молодих сімей. Але досвід показує, що іпотека може успішно розвиватися в умовах, коли річний рівень інфляції не перевищує 15-20% і є прогнозованим. До того ж, це ще одна стаття видатків державного бюджету в умовах його хронічного дефіциту.

Важливим елементом довгострокового фінансування є лізинг. Ринок лізингу в Україні перебуває на надзвичано ранній стадії розвитку. Українська лізингова асоціація була формально заснована в червні 1997 року. До неї ввійшло 16 лізингових компаній із загальною кількістю 100 чоловік. За даними асоціації, кількість лізингових компаній зростає, причому деякі з них засновані, але лізинговою діяльністю ще не займаються. Ті ж компаніі, які функціонують, здебільшого виконують роль агентів чи посередників між постачальниками устаткування і кінцевими споживачами. Обсяг місцевих лізингових операцій, що фінансуються з внутрішніх джерел, досить низький і оцінюється на рівні 10 млн.$. Усі інші операції, пов’язані з лізингом або подібні до нього, фінансуються міжнародними постачальниками устаткування. До цієї ринкової структури почали виявляти інтерес комерційні банки, страхові компанії, але, на нашу думку, саме фінансування міжнародними постачальниками є на сьогодні реальним та ефективним.

Проведений аналіз свідчить, що джерел прямого залучення коштів недостатньо для забезпечення необхідного економіці України інвестиційного потенціалу. Важливу роль в інвестиційному процесі мають відігравати кошти, залучені на фінансовому ринку.

1.2.2 Роль фінансового ринку у перетворенні заощаджень у інвестиції

Основні елементи фінансового ринку (ФР) в Україні (грошовий, кредитний, цінних паперів, фінансового капіталу) створювались паралельно з формуванням системи грошового обігу.

Джерела