та напрямки залучення коштів на кредитному ринку були розглянуті вище. Перейдемо тепер до аналізу залучення коштів через “фіктивний” капітал першого порядку – цінні папери.
Ринок цінних паперів включає різні види акцій, облігацій, ощадних сертифікатів, казначейских забов’язань, векселів. Найбільш поширені тут державні облігації та акції корпорацій. Корпоративне фінансування, яке проводиться через емісію акцій, є на сьогодняшній день найбільш поширеним засобом залучення інвестицій в Україні (на початок 1997 р. акції складали 55% від загального обсягу цінних паперів, облігації – 12%)3). Аналіз 27 підприємств – емітентів акцій у 1 півріччі 1998 року показав, що метою випуску акцій були:
формування статутного фонду 40%
реконструкція чи розширення виробництва 30%
індексація ОФ 11%
реорганізація 11%
зміна виду чи номінальної вартості акцій 8%
Для розміщення у реконструкцію чи модернізацію виробництва планувалось залучити
(2 842,5 тис.грн.) Ніхто із емітентів акцій не користувався послугами торговців цінними паперами. Можна спрогнозувати, що сума залучених коштів буде нижче запланованої.
Однак, необхідно пам’ятати, що розширення обсягу акцій розпорошує право власника. Тому треба приділяти більше уваги ринку таких цінних паперів довгострокового фінансування, як облігації, особливо цільові облігації муніципалітету та підприємтсв. В Україні вже є перший досвід впровадження таких облігацій, але характерною ознакою цих емісій є низькі обсяги сплачення (наприклад, обсяг цільових облігацій ОДПЄЗ “Київоблтелеком” через рік (на 16.03.98р.) був сплаченний на 14,4 %, не зважаючи на високі фінансові показники діяльності; обсяг облігацій місцевої позики Броварської Міської Ради (квітень 1998 року) сплачено на 50%). На нашу думку, головним чинником негативного ефекту тут є низька компетенція емітентів облігацій у розробці політики розміщення. Діяльність ринку цінних паперів зможе поширюватись за допомогою висококомпетентних фінансових посередників та формування сприятливого податкового законодавства.
Ринок фінансових капіталів включає елементи трьох попередніх ринків, пов’язані з довгостроковим фінансуванням, і теоретично є головним елементом ФР в процесі трансформації заощаджень в інвестиції. Поки, на жаль, діяльність цього ринку в Україні практично не відображається на рівні інвестицій, про що свідчить тенденція постійного зниження капітальних вкладень.
Таким чином, розширення фінансового капіталу в нашій економіці носить в основному спекулятивний характер, і в разі, якщо тенденція розходження темпів розвитку фінансового та реального капіталу прийме затяжний характер, неминучо настане крах ниньошнього фінансового псевдоринку.
Яку ж роль в цьому процесі виконують суб’єкти ФР – фінансові посередники (ФП)? Кошти фінансово-кредитних установ.
Біля двох третин щорічного обсягу інвестицій в США проходить через руки ФП. Саме завдяки їх діяльності розвивається ринок фінансових капіталів.
Класична реалізація діяльності цих інститутів в Україні могла б сприяти:
концентрації капіталів;
зростанню ефективності їх діяльності в якості елементів приватизації;
ефективному переміщенню капіталів між галузями народного господарства, стимулюючи діяльність підприємств;
залученню іноземного капіталу.
Однак, на сьогоднішній день, діяльність ФП на українському ФР має в основному негативні тенденції. Проаналізуємо, функціонування яких із них перспективно для України.
Найважливішими ФП як в Україні, так і в усьому світі є КБ. З них ведучу роль у розвитку ринків капіталів України грають інвестиційні банки. Однак, із 12 зареєстрованих в Україні інвестиційних банків довіру викликає лише “Промінвестбанк”. Інші або мають незначні пасиви, або зовсім недавно почали свою діяльність на українському ринку. Можна спрогнозувати позитивний розвиток інвестиційних банків з участю іноземного капіталу, тому що закордонні інвестиційні банки принесуть сюди не тільки гроші, але й багатолітній досвід роботи. Однак, як відзначалось раніше, більша частина грошової маси в Україні концентрується у населення, комерційні банки ж працюють в основному із коштами юридичних осіб. В світовій практиці залученням заощаджень населення займаються інвестиційні компанії (ІК) та інвестиційні фонди (ІФ). Як же на Україні?
У нас досить широко поширені інститути ІФ і ІК. Однак, головним і рішучим тут є той факт що в нашій країні ІФ і ІК, а також довірчі товариства чи трасти, на відміну від подібних західних інститутів, почали свій розвиток, головним чином, не завдяки зростанню доходів населення, а з метою сприяння прцесу приватизації на основі залучення приватизаційних паперів. Таким чином, тільки закриті ІФ випустили інвестиційні сертифікати на суму 5 млн.грн. Однак, розглянемо якісні характеристики їх діяльності:
90% ІФ – закриті, тобто вони не зобов’язуються перед вкладниками викупляти інвестиційні сертифікати (95% ІФ США – відкриті). У той же час, за відомостями Фонду держмайна, саме закриті ІФ мають найбільшу питому вагу у структурі акумульованих приватизаційних паперів (60%) та більше 50% вкладень приватизаційних коштів серед усіх фінансових інститутів; лише 28% фінпосередників отримують дивіденди по придбаних акціях.
на сьогоднішній день ФДМУ анульована діяльність 183 ІФ та ІК;
діяльність багатьох закритих ІФ та взаємних фондів ІК припиниться найближчим часом;
викликає підозру фінансовий стан нині діючих ІФ та ІК: багато ІК мають активи від 2 до 5 млн.$, а статутний фонд – 30-100 тис. грн.;
як показав досвід їх діяльності, більшість не виконує свої функції інститутів спільного інвестування, а переслідує інтереси власного бізнесу.
Слідуючими ФП, розвиваючими свою діяльність в Україні, є страхові компанії (СК). Як і ІФ та ІК, вони також можуть залучати заощадження населення та вкладати їх в акції та облігаціі промислових корпорацій. Сьогодні в Україні зареєстровано 232 СК, але, тому що у населення немає довіри до страхового бізнесу (в 1996 р. страхові внески по особистому страхуванню склали 16,8% від усього обсягу доходів СК)6) ринок страхування України представлений в основном кептивними СК, крім того їх капітали незначні (у середньому баланси складають 2-3 млн.грн.). Майбутнє тут за крупними СК з високою концентрацією капіталу. Саме