-обмеження зовнішніх запозичень й розширення випуску державних і місцевих позик;

-залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств;

-розвиток різноманітної довірчої діяльності, операційнго страхування;

-створення системи захисту прав інвесторів на фінансовому ринку;

-формування учасника фінансового ринку як суспільного інституту, тобто такого учасника, для якого соціально зумовлені й історично обмежені закони, норми, звички і стереотипи, що склалися у суспільстві, є настільки очевидними, що не потребують офіційних угод між контрагентами, які діють в економіці.