Валютний кліринг

Втручання держави в сферу міжнародних розрахунків проявляється в періодичному використанні валютних клірингів - угод між урядом двох і понад країн про обов'язковий взаємний залік міжнародних вимог і зобов'язань. Валютний кліринг відрізняє від внутрішнього міжбанківського кліринга. По-перше, заліки по внутрішньому клірингу між банками проводяться в добровільному порядку, а по валютному клірингу - в обов'язковому: при наявності клірингової угоди між країнами експортери і імпортери не мають права уклоняться від розрахунків по клірингу. По-друге. по внутрішньому клірингу сальдо заліку негайно перетворює в гроші, а при валютному клірингу виникає проблема ліквідації сальдо.

Причинами введення валютних клірингів в 30-х роках стали:

Вперше валютний кліринг був запроваджений в 1931 р. в період світової економічної кризи. В березні 1935 р. було підписане 74 клірингових угоди, в 1937 г. - 169. Вони охоплювали 12% обсягу міжнародної торгівлі. Після другої світової війни в зв'язку з кризою платіжних балансів, «доларовим голодом», підсиленням інфляції і валютних обмежень, виснаженням золото-валютних резервів більшості країн Західної Європи кількість двостороннiх клірингів збільшилося із 200 в 1947 г. до 400 в 1950 г. На них приходилося 2/3 внутрiєвропейського товарообігу. Характерною рисою валютних клірингів є заміна валютного обігу закордонними розрахунками в національній валюті із кліринговими банками, що здійснюють остаточний заліки взаємних вимог і зобов'язань.

Кліринг - головний, але не єдиний вид платіжної угоди. Платіжні угоди між державами регулюють різноманітні питання міжнародних розрахунків, зокрема порядок використання валютних надходжень, стан платіжного балансу і його окремих статей, взаємне надання валют для поточних платежів, режим обмеженої конвертованості валют і т. д.

Цілі валютного кліринга різні в залежності від валютно-економічного становища країни:

1 ) вирівнювання платіжного балансу без витрат золото-валютних резервів;

2 ) одержання пільгового кредиту від контрагента, що має активний платіжний баланс;

3 ) відповідна міра впливу на дискримінаційні дії іншого держави ( наприклад, Великобританія ввела кліринг у відповідь на припинення платежів Германією англійським кредиторам в 30-х роках );

4 ) безповоротне фінансування країною з активним платіжним балансом країни з пасивним платіжним балансом.

Форми валютного кліринга - різні і можуть бути класифіковані по по таким ознакам:

1. Залежно від числа країн-учасниць розрізняються односторонні, двосторонні, багатосторонні і міжнародні кліринги. Односторонній кліринг нежиттєздатний. Про це свідчить досвід Італії, що ввела односторонній кліринг по відношенню до Великобританії на початку 30-х років. Внаслідок, італійські експортери воліли одержувати фунти стерлінгів, обминаючи кліринговий рахунок, а імпортери - розрахунки по клірингу, внося в свій банк ліри і звільняючи себе від необхідності купувати англійську валюту. В підсумку утворилася одностороння заборгованість Банка Італії англичанам.

Розповсюджені двосторонні кліринги, при яких рахунки ведуться в обох країнах. При цьому застосовуються прийняті в міжнародній практиці форми розрахунків ( інкасо, акредитив, переклад та ін. ), але імпортери вносять в свій банк національну валюту, а експортери замість інвалютної виручки одержують національну валюту. Залік взаємних вимог і зобов'язань здійснюють банки через провідні клірингові рахунки.

Багатосторонній кліринг включає три і більше країни. Багатосторонній валютний кліринг відрізняється від двостороннього тим, що залік взаємних вимог і зобов'язань, а також балансування міжнародних платежів здійснюються між всіма країнами, охопленими кліринговим угодою. Вперше в історії подібний кліринг в формі Європейської платіжної спілки функціонував із червня 1950 г. по грудень 1958 г. В ньому брали участь 17 країн Західної Європи. Міжнародний кліринг поки що не створений.

2. По обсягу операцій розрізняються повний кліринг, що охоплює до 95% платіжного обігу, і частковий. що розповсюджує на певні операції.

3. По засобу регулювання сальдо клірингового рахунку розрізняються кліринги :

1 ) з сальдо, що вільно конвертується;

2 ) з умовною конверсією,

3 ) сальдо, що не конвертується, по якому не може бути обміняно на іноземну валюту і яке погашається в основному товарними постачаннями.

Регулювання сальдо здійснюється або в період дії клірингової угоди (якщо цю умову порушено, то подальші постачання припиняються), або після закінчення його терміну (наприклад, через 6 місяців сальдо погашається товарними постачаннями, при порушенні цієї умови кредитор має право вимагати оплати сальдо конвертованою валютою ).

Ліміт заборгованості по сальдо клірингового рахунку залежить від розміру товарооборота і звичайно фіксує на рівні 5 -10% його обсягу, а також від сезонних колебаний товарних постачань ( в цьому випадку ліміт вище ). Наданий ліміт визначає можливість одержання кредиту у контрагента. Кредит по клірингу в принципі взаємний, але на практиці більше використовується одностороннє кредитування країнами із активним платіжним балансом країн із пасивним сальдо балансу міжнародних розрахунків.

Сальдо неконвертованого кліринга має двояке значення:

1 ) в відомій мірі служить регулятором товарних постачань, бо досягнення ліміту, дає право кредиторові припинити відвантаження товарів: інколи експортери стають в чергу і чекають, коли з'явиться вільний ліміт на кліринговому рахунку:

2 ) визначає суму, понад якої нараховуються відсотки різноманітними засобами ( на всю суму заборгованості; на суму понад ліміту, диференційовано по мірі наростання: інколи застосовується ставка із прогресивною шкалою, щоб експортер був зацікавлений не допускати великого боргу по клірингу).

Валюта кліринга може бути будь-якою. Інколи застосовуються дві валюти чи міжнародна розрахункова валютна одиниця. Із економічної