діяльності підприємства і його майнового стану.
З іншого боку, аудиторська перевірка пов'язана, у більшості випадків, з необхідністю для аудитора висловити свою думку щодо достовірності фінансової звітності, що формується згідно з прин-ципами, встановленими обліковою політикою. Основними спожи-вачами фінансової звітності є зовнішні користувачі, що на основі звітних даних приймають управлінські рішення про співпрацю є з підприємством. Тому для них важливі не лише числові показни-ки звітності, а й інформація про способи їх формування, тобто окре-мі положення облікової політики. Зовнішній користувач має бути впевнений у достовірності числових показників і адекватності способів їх розрахунку з урахуванням специфіки господарської діяльності підприємства. У зв'язку з цим аудиторський висновок про фінансову звітність однаково поширюється як на правильність розрахунку показників, так і на правильність обраних способів їх розрахунку, а отже, і на облікову політику.
Вивчивши і проаналізувавши надану інформаційну базу, важливо визначити, чи вона не є формальним ставленням адміні-страції клієнта до формування і виконання облікової політики. Наявність наказу про облікову політику та інших розпорядчих документів, пов'язаних з нею, вчасно прийнятих і відповідно оформлених, не може достатньою мірою свідчити про дотриман-ня облікової політики.
Типовими порушеннями, які трапляються під час аудиту облі-кової політики підприємства, є:
підприємства через механізм облікової політики вирішують питання, які не входять до їх компетенції (наприклад, стосовно щоквартальної переоцінки основних засобів за ринковою вартістю, щоквартального створення резерву сумнівних боргів тощо);
складаються надто об'ємні накази щодо облікової політики;
переписують у наказах текст Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";
невідповідність положень наказу про облікову політику чин-ним нормативним актам;
необґрунтовано вносяться зміни в облікову політику під-приємства;
не завжди послідовно протягом року застосовується прий-нята підприємством облікова політика або не витримується усіма відокремленими структурними підрозділами;
не завжди обрана підприємством облікова політика відпо-відає меті, характеру та умовам діяльності підприємства;
підприємства вносять у цей документ положення, що не є елементами облікової політики, наприклад, термін виплати заро-бітної плати, тривалість відпусток тощо. Цю інформацію потрібно
відобразити в інших внутрішних документах;
підприємства допускаються помилки, наводячи в наказі ме-тоди та процедуру бухгалтерського обліку зі всієї сукупності еле-ментів облікової політики, незалежно від того, чи застосовували-ся вони раніше і чи будуть необхідні в майбутньому тощо.
Отже, з розвитком ринкових відносин, ускладненням процесів управління підприємствами зростає роль облікової політики та її аудиту. Аудит здійснюють не тільки для контролю за дотриман-ням облікової політики та оцінки відповідності чинним норма-тивним документам, він є також одним із основних інструментів її обґрунтування, а точніше — базою для формування методичної складової цієї політики. Удосконалення аудиту облікової політи-ки суб'єктів господарювання сприятиме підвищенню надійності системи бухгалтерського обліку як інформаційної основи управ-ління, розширенню можливостей стабільного функціонування під-приємства та його соціально-економічному розвитку.
Тема 6
МЕТОДИКА АУДИТУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ
6.1. Методика аудиту основних засобів
До необоротних активів підприємства належать нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відтерміновані податкові активи, інші необоротні активи. У цій темі висвітлюються питання методики аудиту основних засобів і нематеріальних активів.
Одним із важливих чинників, які впливають на загальний кін-цевий фінансовий результат діяльності підприємств, є рівень за-безпечення основними засобами, ефективність їх використання, ступінь зносу, правильність оцінки тощо.
До основних засобів належать матеріальні необоротні акти-ви, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, здавання в оренду, очікуваний строк корисного використання яких більше одного ро-ку (або операційного циклу, якщо він довший за один рік).
У балансі підприємства інформація щодо основних засобів вка-зана в активі, у розділі "Необоротні активи", рядках: 030 — за-лишкова вартість, 031 — первинна вартість, 032 — знос.
Для обліку та узагальнення інформації щодо наявності та руху власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів Планом рахунків бухгалтерського обліку, передбачений рахунок 10 "Основні засоби". Він має 9 субрахунків, за дебетом рахунку 10 "Основні засоби" відображається надхо-дження (придбання) основних засобів, за кредитом — вибуття.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інфор-мації щодо основних засобів визначені у П(С)БО 7 "Основні засоби". Згідно з П(С)БО 7, придбані (створені) основні засоби за-раховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Перевіряючи правильність бухгалтерського обліку і відобра-I ясення у фінансовій звітності основних засобів, аудитор повинен контролювати дотримання підприємством-клієнтом основних за-конодавчих та нормативних актів:
Закон України "Про внесення змін до закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97— ВР з усіма змінами і доповненнями, у т. ч. внесеними Законом Укра-їни від 24.12.02 р. № 349—1У;
Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені відповідними наказами МФ України: 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"; 2 "Баланс"; 3 "Звіт про фінансові результати"; 5 "Звіт про власний капітал"; 7 "Основні засоби"; 14 "Оренда";
15 "Дохід"; 16 "Витрати"; 19 "Об'єднання підприємств";
Наказ МФ України "Про Примітки до річної фінансової звітності" від 29.11.2000 р. № 302;
- План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств й організацій (затверджено наказом МФ України від 30.11.99 р. № 291) тощо.
Основними завданнями аудиту основних засобів є:
перевірка первинних даних щодо основних засобів;
контроль дотримання чинного законодавства щодо операцій з основними засобами;
перевірка правильності документального оформлення опе рацій, які пов'язані з рухом основних засобів;
перевірка фактичної наявності і технічного стану груп ос-новних засобів;
контроль правильності відображення господарських опера-цій із надходження, реалізації, списання, ремонту основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку;
перевірка правильності нарахування амортизації (зносу);
визначення фактів неефективного використання основних засо-бів, реалізації за зменшеною