кредитування поточної господарської діяльності підприємств, пов’язане із задоволенням їхніх потреб у поповненні оборотних коштів;

кредитування інвестиційної діяльності господарюючих суб’єктів, що пов’язано із необхідності залучення коштів на збільшення основних фондів, реконструкцію та розширення виробництва;

кредитування населення , що визначається задоволенням різноманітних потреб споживчого характеру і забезпечує стимулювання платоспроможного попиту в країні.

На практиці реалізація даної стратегічної політики означає зайняття банком певного сегменту на фінансовому ринку та пропозицію такого набору кредитних послуг, який дозволив би утримувати стійкі конкурентні позиції з огляду на діяльність інших кредитних установ та відповідні асортименти послуг, що пропонуються ними у сфері організації грошово-кредитних відносин з різними групами клієнтів.

Друга стратегічна ціль визначає якісні параметри діяльності вже самого комерційного банку – з огляду на забезпечення його ліквідності і прибутковості. У даному разі йдеться про необхідність врахування при видачі усіх видів позик основних засад функціонування банку як ринкового підприємства, що визначається необхідністю отримання доходу за активними операціями (насамперед кредитними) і забезпечення інтересів вкладників і акціонерів банку через відповідні процентні та дивідендні виплати. З іншого боку, підтримання ліквідності , що має пріоритетне значення , безпосередньо позначається і на практичних заходах із формування кредитного портфеля банківської установи - в плані мінімізації ризиків за позичковими операціями як необхідної умови забезпечення можливості виконання банком усіх своїх платіжних зобов’язань [ 81,с,327 ].

Вказані стратегічні цілі кредитної політики визначають лише загальну спрямованість діяльності банку у сфері організації грошово-кредитних відносин, потребуючи певної деталізації , поза як розробка стратегічної політики має забезпечувати можливості ефективного управління відповідними операціями. Дані обставини визначають необхідність формулювання конкретних завдань, на вирішення яких і спрямовується кредитна політика комерційного банку. При цьому у якості основних завдань найбільш доцільно виділити такі, що визначають конкретну практичну цінність кредитної політики , яка повинна:

забезпечувати чітку послідовність дій працівників банку, відповідальних за проведення кредитної операції, що є необхідною умовою максимальної раціоналізації роботи банківської установи в процесі організації взаємин з окремими позичальниками;

сприяти прийняттю правильних рішень щодо видачі кредиту та адекватно оцінювати рівень ризику за кожною позичковою операцією, що визначає в кінцевому підсумку ризикованість діяльності комерційного банку загалом за стабільність його функціонування на фінансовому ринку;

поліпшувати якість кредитного портфеля банку відповідно до стандартів оцінки фінансово-господарської діяльності позичальників шляхом обмеження кредитних взаємовідносин із менш надійними клієнтами та розширення із суб’єктами господарювання, функціонування яких на ринку має позитивні тенденції змін показників, що оцінюють їхню роботу.

максимально враховувати потреби клієнтів банку у позичених коштах відповідно до регіональних, галузевих, технологічних та ін. особливостей діяльності того чи іншого позичальника, що визначає можливості банківської установи на основі необхідних маркетингових досліджень адекватно реагувати на зміну кон”юктури фінансового ринку, визначаючи відповідні пріоритети власних кредитних операцій.

Тому, стратегічні цілі кредитної політики банку визначаються:

1) пріоритетами у виборі клієнтів і кредитних інструментів (сегментування ринку);

2) нормами – правилами, що регламентують практичну діяльність банківського персоналу, який реалізує ці пріоритети на практиці;

3) можливістю управляти ризиком ( у т.ч. кредитним), який залежить від компетентності керівництва банку і рівня кваліфікації персоналу, котрий займається відбором конкретних кредитних заявок і розробкою кредитних угод.

Треба зазначити, що склад елементів кредитної політики обумовлює рівень можливості банку щодо оптимальної організації кредитного процесу і досягнення поставлених стратегічних цілей банківської діяльності. При цьому, в числі ключових елементів кредитної політики в досягненні стратегічних цілей комерційних банків найбільш доцільно виділити наступні:

розподіл функціональних обов’язків керівництва і персоналу банку стосовно повноважень з розробки кредитної політики і прийняття конкретних рішень з видачі позик клієнтам;

орієнтація кредитної діяльності банку на обслуговування певних сегментів ринку з урахуванням постійних змін, що відбуваються в економіці;

основні якісні параметри фінансово-господарської діяльності, яким має відповідати позичальник, розраховуючи отримати кредит в банку;

вихідна документація , що слугує основою для організації кредитних взаємин з кожним конкретним позичальником;

визначення послідовності дій у процесі прийняття рішень з видачі кредитів та усіх подальших операцій, здійснення яких визначає перебіг кредитного процесу у даному комерційному банку;

граничний рівень ризику , прийнятний для банку в процесі реалізації кредитних операцій, що визначається відповідними лімітами кредитування та максимальним розміром кредиту, наданого одному позичальнику;

напрями організації контролю за кредитною діяльністю в банку та використання позик клієнтами відповідно до умов передбачених кредитними угодами (тобто супроводження кредитів).

На практиці вказана розробка повинна охоплювати два фундаментальні, взаємопов’язані між собою напрями – з одного боку , це формування власне змісту кредитної політики , а з другого – це визначення конкретних організаційно-управлінських заходів з її реалізації. Вихідними ж моментами для обох напрямів є стратегічні цілі і завдання кредитної політики, визначені відповідно до загальної мети діяльності банку , як ринкового підприємства, що отримує відображення у належному рівні прибутковості та підтримання ліквідності як основних критеріїв ефективності функціонування кредитної установи.

З огляду на вище сказане, кредитна політика має визначальну роль в досягненні стратегічних цілей комерційних банків, адже формування кредитної політики не може здійснюватись окремо або відірвано від стратегічних цілей, бо втрачається сама суть проведення банківської діяльності - отримання прибутку.

Отже, зазначимо, що вітчизняні банки приділяють недостатню увагу розробці та впровадженню кредитної політики в досягненні стратегічних цілей