Нормативні показники оцінки кредитоспроможності позичальника визначено в положеннях Національного банку України „Про кредитування” і „Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” . Водночас НБУ не забороняє банкам України самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю.

Сьогодні в банках України застосовується доволі широкий спектр методик визначення кредитоспроможності позичальника. Причому кожен банк розробляє власну систему оцінки, виходячи з особливостей кредитної політики, технологічних можливостей , спеціалізації банку, конкретних умов договору, пріоритетів у роботі, місця на ринку, конкурентоспроможності, стану взаємовідносин із клієнтами, рівня економічної та політичної стабільності в державі тощо.

Кредитоспроможність – це оцінка наявності економічних та юридичних передумов для одержання кредиту і спроможності підприємства у повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін повернути його. Оцінку дають на етапі підготовки та прийняття рішення стосовно надання кредиту й умов укладення кредитного договору та в процесі кредитування на перспективу, розглянувши фінансово-господарські аспекти діяльності позичальника а також репутацію керівника підприємства. Таке розуміння цієї категорії включає наявність передумов для одержання кредитів позичальником і спроможність погасити їх у встановлені терміни.

Оцінка кредитоспроможності клієнта має ґрунтуватись на певних умовах, якими передбачається:

забезпечення її достовірності шляхом використання всіх необхідних інформаційних даних;

визначення широкого кола показників, які всебічно характеризують діяльність позичальника;

диференційований підхід до оцінки кредитоспроможності щодо кожної групи позичальників (юридичних і фізичних осіб, галузі діяльності тощо) при наданні їм різних видів кредитів (коротко- чи довготермінових тощо);

забезпечення поточної та прогнозованої оцінки кредитоспроможності клієнтів;

використання сучасних наукових методів, моделей, зарубіжного досвіду та вітчизняної практики проведення такої оцінки, залучення у разі необхідності висококваліфікованих експертів, упровадження сучасних інноваційних технологій оцінювання тощо.

Визначення кредитоспроможності позичальника банку – це комплексна якісна оцінка , результат аналізу, в ході якого накопичується необхідна для прийняття рішення інформація. Зважаючи на ці відомості , банк приймає рішення про можливість та умови надання кредиту (доцільність продовження кредитних відносин або їх припинення).

З огляду на викладене вище можна запропонувати комплексно-рейтингову методику аналізу банками кредитоспроможності позичальника, котра передбачає такі елементи: характер (репутація) позичальника, його фінансовий стан, грошові потоки (рух коштів на рахунках позичальника), діловий ризик.

Кредитний ризик – ймовірність несплати позичальником основного боргу та / або процентів, які підлягають сплаті за користування кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі. Іншими словами, це збитки, втрати, додаткові витрати, яких може зазнати банк під час кредитування. Від того, наскільки банк приділяє увагу упраівлінню ризиками при кредитуванні, залежить якість і склад кредитного портфелю, фінансові результати його діяльності.[63.7-9]

Управління ризиком включає в себе, зокрема, процес систематичного виявлення джерел ризиків, визначення їх чинників, оцінювання ступеня ризику і вживання відповідних заходів з метою його мінімізації. Організація кредитного процесу повинна забезпечувати управління кредитного ризику,який здійснюється на двох рівнях: на рівні кредитного портфеля (диверсифікація , лімітуванпя, створення резервів) та на рівні окремої позики (аналіз кредитоспроможності клієнта, експертиза кредитного проекту, визначення умов кредитування, документація кредитної операції та контролю) .

Згідно з вимогами Положення „Про управління ризиками концентрації кредитних вкладень в Промінвестбанку”(затверджено рішенням Правління від 23.03.2001 р. №200, встановлені також повноваження на кредитування для деяких груп позичальників, зокрема:

розмір кредитів, які можуть бути надані за самостійним рішенням філії Промінвестбанку спорідненим позичальникам (незалежно від їх кількості), обмежується подвійним розміром повноважень, встановлених Правлінням банку для цієї філії на здійснення кредитних опреацій за сукупною заборгованістю позичальника в усіх видах валют;

подвійним розміром повноважень обмежується також обсяг кредитів, наданих філією банку під гарантію (поруку) однієї й тієї самої особи. Правлінням банку (рішення від 17.07.2002 р. № 580, пункт 9) встановлений порядок, згідно з яким кредитні договори та договори застави повинні підписуватися керівниками установ банку.

З метою виявлення джерел та рівня ризику при вивченні можливості надання кредиту необхідно здійснити ретельний аналіз: фінансового стану позичальника; його спрооможності генерувати грошовий потік для погашення кредиту; забезпечення ліквідності; дотримання встановлених обмежень при кредитуванні та прийнятті забезпечення; повноважень сторін на укладання договорів; ринкової позиції позичальника і його залежності від циклічних та структурних змін в економіці й у відповідній галузі господарства; ефективності управління (керівництва) позичальника (як передбачено положенням „Про порядок кредитування у філіях Промінвестбанку”.

Дотримання в процесі кредитування чинного законодавства, що регламентує надання й отримання кредитів та оформлення їх забезпечення, є обов`язковою передумовою кредитування.

Задля запобігання втратам банку розроблена й доведена філіям для використання в роботі Пам`ятка щодо юридичного оформлення кредитних договорів забезпечення та повноти умов для гарантованого повернення боргів банку (затверджена рішенням Правління банку від 31.03.2003 р. №284).

Розглядаючи кредитний проект, досить важливо визначити оптимальні умови кредитування позичальника (сума кредиту; мета кредитування; строк користування кредитом; плата за кредит; забезпечення кредиту).

Визначення умов кредитування – завдання кредитного працівника, яке полягає в тому, щоб знайти такі параметри позик, які б максимально відповідали цільовому призначенню кредиту та можливостям позичальника щодо вчасного його повернення. Вважається, що з меншою сумою позики пов`язаний і менший ризик, але недостатні обсяги кредитування призводять до недоотримання очікуваних прибутків (чи навіть збитків) та зменшення грошових потоків. Тому кредитний ризик буде мінімальним, якщо сума кредиту точно відповідатиме потребі позичальника. Відповідна ситуація й при визначенні термінів кредитування, де потрібно враховувати циклічність виробництва, сезонність, об`єктивну потребу в позикових коштах на певний строк. Необгрунтоване скорочення термінів кредитування теж підвищує кредитний ризик,