оскільки джерела погашення позики можуть бути ще не сформовані. Надмірне подовження термінів веде до таких самих наслідків, коли протягом певного періоду часу після завершення господарської операції, що кредитувалися, кошти банку перебувають у неконтрольованому обігу.
Відповідноо до рішення Правління банку від 13.06.2001 рорку №374 страхування заставленого майна повино здійснюватися в АСТ „Вексель”. Рішенням Правлінням банку від 23.08.2002 року №713 встановленні вимоги щодо страхування ризиків неповернених кредитів. Якщо ризик страхує безпосередньо установа банку, відповідні витрати повинні покриватися за рахунок комісійних платежів позичальника (передбачається в кредитній угоді).
Мінімізація кредитних ризиків здійснюється також шляхом управління грошовими потоками позичальників. Управління грошовими потоками забезпечує концентрацію кредитних та власних коштів позичальника в системі Промінвестбанку на рахунках партнерів. Кредитні кошти не відволікаються із системи, продовжують виконувати функцію кредитних ресурсів, підконтрольні банку щодо цільового використання.[86.24]
Важливимми показниками, що свідчать про якість кредитного проекту та гарантію вчасного погашення кредиту, є прозорість платіжної схеми руху позичкових коштів, здійснення платежів у реальних грошах, спрямування позичальником коштів безпосередньо на визначені кредитним проектом ццілі з максимальним обмеженням участі в розрахунках посередницьких структур.
Постійний контроль банку за грошовими потоками позичальника, дотримання відпрацьованої на стадії надання кредиту схеми руху кредитних ризиків та є запорукою вчасного повернення коштів у банк, їх концентрації в системі. Досягнуті домовленості з позичальником щодо концентрації грошових потоків у ПІБ доцільно вносити в кредитні договори.
Оперативне виявлення та інформування керівництва банку про негативні сигнали щодо можливості погашення заборгованості дадуть змогу уникнути можливих витрат банку в майбутньому. Це, зокрема:
порушення графіку погашення кредиту;
затримка зі сплатою процентів;
погіршення фінансових показників, зменшення питомої ваги власних обігових коштів;
зростання питомої ваги бартерних розрахунків (порівняння обсягів реалізаціії з розміром коштів, що надходять на рахунки позичальника);
виникнення або збільшення бюджетної заборгованості;
несвоєчасне надання фінансової інформації;
недотримання домовленостей щодо напрямків руху грошових потоків клієнта;
наявністьь негативної інформації стосовно комерційних чи ділових утруднень клієнта.
Стратегічним напрямом діяльності нашого банку є нарощування кредитних вкладень (зокрема, кредитування інноваційно-інвестиційних проектів). Зростання обсягу кредитного портфеля не повинно супроводжуватися збільшенням прострочених кредиті. Тому нашим головним завданням є якомога повне врахування можливих ризиків у разі здійснення кредитних операцій та зведення їх до мінімуму, срямування зусиль на формування якісного і дохідного кредитного портфеля.
Характер позичальника розуміємо як його порядність, репутацію, ступінь відповідальності, готовність і бажання погасити борг. Банк намагається з’ясувати, як позичальник ставився до своїх обов’язків у минулому, чи ймовірні затримки з погашення боргу, який статус цього клієнта у діловому світі. Це можливо за умови проведення: оцінки кредитної історії клієнта, ефективності його управління, ділових якостей керівництва позичальника, аналізу обсягів реалізації продукції, складу та динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості, прибутків і збитків, врахування об’єктивних та додаткових чинників діяльності клієнта.
Оптимальні економічні рішення кредитори приймають, об’єктивно оцінивши фінансовий стан, який як комплексне поняття характеризується системою показників , що відображаються наявність і розміщення коштів, реальні й потенційні фінансові можливості.
Для оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи НБУ в Положенні „Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” рекомендує методику розрахунку семи показників .
У процесі роботи, що передує укладанню кредитної угоди, працівник банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, тобто його здатність своєчасно погасити кредит, виявити фактори, які можуть спричинити непогашення позички. Кредитоспроможність позичальника, на відміну від його платоспроможності, не фіксує неплатежі за минулий період чи на певну дату, а прогнозує здатність до погашення боргу на найближчу перспективу. Отже, кредитоспроможність - це якісна оцінка позичальника, яка дається банком до розгляду питання про можливість і умови кредитування і дозволяє передбачити ймовірність своєчасного поверненні позичок та їх ефективного використання.
Межі вивчення кредитоспроможності залежать від:*
розміру позички;*
терміну позички;*
результатів минулої діяльності позичальника;*
забезпечення кредиту (яка форма забезпечення передбачається);*
взаємовідносин банку з клієнтом.
Жодних твердих правил щодо цього не існує, оскільки кожний клієнт, що подав кредитну заявку, може мати специфічні особливості, які вимагають більш детального вивчення.
Одночасно з цим вивчається репутація позичальника, його чесність, порядність, взаємовідносини з іншими банками, компетентність керівників, досвід і знання справи, потенційні можливості, особистий добробут позичальника, ринкова вартість підприємства та інші.
Оцінка кредитоспроможності - процес творчий, що вимагає від бан-ківських працівників глибоких економічних знань, аналітичного мислення, вміння визначати та оцінювати тенденції в господарській діяльності і фінансовому стані позичальників, зокрема можливості дотримання ними принципів кредитування, прогнозувати майбутній стан справ позичальника і передбачати обставини, які можуть на них вплинути.
Здійснюючи оцінку кредитоспроможності, Промінвестбанк керується власними положеннями, а також повинен враховувати нормативні вимоги НБУ, зокрема Рекомендації щодо визначення фінансового стану позичальників (постанова НБУ від 29.09.97 № 323) та Положення про порядок формування і використання резерву на можливі втрати за позиками комерційних банків (затверджене правлінням НБУ від 16.12 98 № 520).
Згідно з цими документами НБУ виділяє три групи позичальників:
юридичні особи, крім комерційних банків;
комерційні банки;
фізичні особи.
Для оцінки фінансового стану юридичної особи враховують такі економічні показники його діяльності: обсяг реалізації, прибутки та збитки, рентабельність, ліквідність, собівартість продукції, грошові потоки, склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості.
Крім того, враховуються фактори суб'єктивного характеру: ефективність управління позичальника, його ринкова позиція і залежність від циклічних та структурних змін в економіці, погашення кредитної заборгованості позичальника у минулому, професіоналізм керівництва, державна підтримка позичальника тощо.
Аналіз фінансового стану клієнта здійснюється на підставі „Методики оцінки фінансового стану та визначення класу позичальника”, розробленої для всіх установ Промінвестбанку України, та проводиться з метою оцінки