здатності клієнта своєчасно погашати свої платіжні зобов’язання ці показники слід розраховувати у динаміці за низку років. Це спонукає банк з’ясовувати загальні тенденції в ефективності роботи позичальника та їх впливу на використання банківських позик.
Аналіз грошових потоків позичальника проводиться для оцінки і зниження кредитного ризику шляхом збільшення концентрації власних та кредитних коштів позичальника на рахунках його партнерів.
Грошові потоки позичальника відслідковуються банками з метою супроводу кредитних коштів та забезпечення контролю за їх цільовим використанням. Також банки використовують інформацію про рух коштів клієнтів для прийняття рішень щодо оцінки ризиків. Головна мета банку в роботі з підприємством - забезпечити успішне виконання кредитного проекту в тому числі, за рахунок концентрації коштів на рахунках його партнерів у своїй системі, скоротивши таким чином ризик ненадійності інших банків. Під час супроводу кредитного проекту здійснюється також контроль відповідності фактичного використання кредитних коштів з запланованим. Управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелем прискорення обороту капіталу: скорочення тривалості виробничого і фінансового циклів, зниження потреби в капіталі, який обслуговує господарську діяльність підприємства.
На практиці аналіз грошових потоків позичальника проводиться за попередні 12 місяців на основі виписок з рахунків клієнта, програмних продуктів та інформаційних таблиць. Аналіз руху грошових коштів позичальника проводиться станом на сьогодні, аналізується минулий період та прогнозується їх рух на майбутній. Аналітичний прогноз може бути зроблений у декількох варіантах, основаних на певних гіпотезах. Наприклад, може бути передбачений як максимальний обсяг реалізації, так і мінімальний. Прогноз грошових потоків позичальника проводиться для доповнення аналізу фінансового стану клієнта та визначення джерел погашення кредиту. Аналіз грошових потоків клієнта має на меті оцінку кредитного ризику на підставі звітних показників і побудований на порівнянні надходжень і витрат за даний період. Стійке перевищення надходжень над витратами протягом визначеного періоду дозволяє оцінювати клієнта як кредитоспроможного. Основне завдання при аналізі грошових потоків полягає у виявленні причин нестачі грошових засобів, визначенні джерел їх надходження і напрямків використання.
Для банку при кредитуванні підприємства здійснюється така оптимізація управління грошовими потоками, яка б дозволила нівелювати всі можливі ризики, що можуть призвести до неповернення кредиту та акумулювати як можна більшу частину коштів клієнта, а при можливості і його контрагентів, у власній системі банку. Насамперед, слід переконатись у здатності боржника залучати на свої рахунки кошти, достатні для погашення основного боргу і сплати відсотків. З цією метою оцінюються джерела виконання клієнтом своїх зобов'язань за раніше одержані кредити. Про високу здатність клієнта розраховуватись за своїми зобов'язаннями свідчить використання ним з цією метою прибутку, а не інших фінансових джерел. Особливу увагу слід приділити аналізу можливості формування таких фінансово-виробничих відносин, які б забезпечили концентрацію грошових потоків в системі банку, прослідковуючи перерахування коштів через інші банки та виробничі ланцюги між підприємствами. Необхідне глибоке вивчення проблем виробничої діяльності клієнта, його постачальників та споживачів. Банк може формувати Схему руху грошових потоків, що дозволить банку побачити цілісну картину розрахунків, які здійснює підприємство і з якими контрагентами співпрацює.
В цілому фінансовий стан потенційного клієнта банківські працівники можуть визначати, розраховуючи чотири групи показників: ліквідності, прибутковості, заборгованості, активності. Наявність грошових коштів тісно пов'язана з прибутком і рухом оборотного капіталу. Якщо суб'єкт господарювання виробляє і реалізує рентабельну продукцію, то це є найважливішою передумовою дотримання необхідного рівня потоку грошових коштів. Підприємство може бути прибутковим за даними бухгалтерського обліку і звітності і в той же час відчувати певні ускладнення в оплаті своїх поточних зобов'язань. Однією з причин такої ситуації є специфіки відображення інформації у звітності про фінансові результати. Вирішити дані протиріччя покликаний Звіт про рух грошових коштів та прогнозний показник операційного грошового потоку. Оцінюючи здатність позичальника виконати свої зобов'язання, працівники банку розраховують не всю сукупність фінансових показників, увага насамперед акцентується на аналізі достатності та реальності прогнозних показників балансу, фінансових результатів та грошові потоки, підприємства з тим, щоб в разі її недостатності провести роботу, спрямовану на її підвищення.Оцінювання кредитоспроможності позичальника здійснюється шляхом зіставлення фактичного значення коефіцієнтів і показників з їхніми критеріальними рівнями. Унаслідок такого зіставлення встановлюється клас підприємства, відповідно до якого банк організовує з ним кредитні відносини. Згідно положення НБУ „Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” за результатами оцінки фінансового стану позичальників класифікація їх здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями на 5 класів: „А”, „Б”, „В”, „Г”, „Д”.
Клас позичальника в Івано-Франківському Центральному відділенні Промінвестбанку України визначається на основі стандартної методики оцінки класу позичальника розробленої для всіх установ Промінвестбанку України. Її суть полягає у присвоєнні певної кількості балів за окремі характеристики позичальника , загальна сума балів показує, до якого класу належить позичальник.
Дана методика оцінки дозволяє враховувати поряд з фінансовими показниками діяльності фірми такі якісні показники як досвід керівника, відношення позичальника і банку, імідж позичальника та інше. На мій погляд це дуже важливо , тому що дає змогу запобігти формальності при оцінці кредитоспроможності позичальника. А це в умовах нестабільності економіки, коли навіть добре функціонуючі фірми інколи опиняються у скрутному фінансовому положенні , дуже важливо.
.
Методика оцінки фінансового стану позичальника
Клас А ( безризикові позичальники) | Більше 370
Клас Б ( позичальники з мінімальним ризиком ) | 301 – 370
Клас В ( позичальники з середнім ризиком ) | 141 –