кредитоспроможності, комерційні банки України керуються власними положеннями, що розробляються кожним банком, а також повинні враховувати нормативні вимоги НБУ.
Структура управління будь-якого комерційного банку залежить від форми власності та спеціалізації даного банку.Організація кредитного процесу грунтується на чіткому функціональному розмежуванні обов'язків кредитного персоналу, що дозволяє домагатися високого професіоналізму, уникати помилок при прийнятті рішень, перемагати в конкурентній боротьбі.
На наш погляд, визначення методики аналізу кредитного портфеля банку на підставі показників ризику і дохідності кредитних операцій допоможе менеджерам банку у прийняті розумних рішень про розподіл активів. Аналіз ризиків кредитного портфеля комерційного банку і визначення шляхів зниження таких ризиків – необхідна умова якісного банківського менеджменту.
Формування кредитного портфеля ПІБ супроводжується постійним контролем за якістю сукупних кредитних вкладень, який здійснюєтьься на підставі розрахунку і аналізу системи коефіцієнтів, які оцінюють ефективність кредитних операцій, а отже, і структуру кредитного портфеля у плані її оптимальності.
Результати роботи Промінвестбанку за І квартал цього року підтверджують репутацію банку як надійної та стабільної фінансової установи, якій довіряють 4 млн. фізичних осіб і понад 128 тис. підприємств та організацій. Кредитні ресурси банку зросли на 788 млн.грн. і на 01.04.2007 року досягли 18,4 млрд.грн. Пре цьому вклади населення зросли на 356 млн.грн. і становили 7,9 млрд.грн.,що свідчить про високий рівень довіри наших співвідчизників ло Промінвестбанку.
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
3.1. Пропозиції щодо оцінки кредитного ризику
Кредитні операції - основа банківського бізнесу, оскільки вони є головною статтею доходу банку. Однак із такими операціями пов’язаний певний ризик. В економічній літературі термін „ризик” означає невизначеність щодо здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. Ризик вимірюється ймовірністю того, що очікувана подія не відбудеться і це призведе до небажаних наслідків. Банківський ризик пов’язаний безпосередньо з фінансовими втратами і не має фатального характеру. Це швидше випадковість, зумовлена форс-мажорними обставинами, ніж закономірність.
При оцінці ризиків банківські фахівці виділяють такі: кредитний ризик, валютний ризик, відсотковий ризик, ризик ліквідності, ризик управління (ризик, що виникає внаслідок помилок і прорахунків в управлінні філійною мережею), політичний ризик, ризик неплатоспроможності [61,с.40].
Кредитний ризик банку – це міра ( ступінь) невизначеності щодо виникнення небажаних подій при здійсненні фінансових угод , суть яких полягає в тому, що контрагент банку не зможе виконати взятих на себе за угодою зобов’язань і при цьому не вдасться скористатися забезпеченням повернення позичених коштів.
Цей ризик може бути спричинений :
нездатністю позичальника створити адекватний майбутній грошовий потік у зв’язку з непередбачувальними несприятливими змінами у діловому, економічному чи політичному середовищі, в якому оперує позичальник;
невпевненістю у майбутній вартості та якості застави під кредит;
сумнівною діловою репутацією позичальника.
Саме тому кредитний ризик як один із видів банківських ризиків є головним об’єктом уваги фінансово-кредитних установ. Кредитна політика банків повинна обов’язково враховувати можливість цих ризиків, запобігати їх виникненню та кваліфіковано ними управляти, тобто зводити до мінімуму можливі негативні наслідки кредитних операцій, адже банкіри прагнуть, чи принаймні повинні, прагнути уникати ризику навіть більше ніж інші кредитори, оскільки дають у позику не свої власні гроші, а кошти своїх кредиторів
Разом із тим, чим нижчий рівень ризику, тим меншим може виявитись прибуток банку, адже найбільші прибутки фінансово-кредитні установи зазвичай отримують саме в результаті операцій із високим ступенем ризику. Як правило, банки намагаються вибрати оптимальне співвідношення між ступенем ризику та доходністю операції. Адже неповернення або неповне повернення виданих кредитів впливає на вартість кредитної частини банківського портфеля активів, а це, в свою чергу, позначається на власному капіталі банку. Ось чому банку в процесі кредитування необхідно одержати якомога точнішу оцінку кредитного ризику. У процесі його визначення необхідно враховувати безліч чинників. Вони групуються у екзогенні (зовнішні, такі, що пов’язані зі станом економічного середовища, зокрема з кон’юнктурою) та ендогенні (внутрішні, такі, що викликані помилковими діями самого банку).[72,с.137]
Можливості управління зовнішніми факторами обмежені, хоча завдяки своєчасним заходам банк може певною мірою пом’якшити їх вплив і уникнути значних збитків. Однак основні важелі управління кредитним ризиком слід шукати у сфері внутрішньої політики банків.
Інструкцією НБУ "Про порядок регулювання діяльності комерційних банків", встановлено певні нормативи, які регулюють кредитні ризики банківської системи.
1. Максимальний розмір ризику на одного позичальника. Загальна сума зобов’язань будь-якого позичальника перед банком в результаті надання останнім одного або кількох кредитів не повинна перевищувати 25% власних коштів банку.
2. Норматив "великих" кредитних ризиків, що встановлюється як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та власних коштів (капіталу) комерційного банку (у відсотках). Рішення про надання "великого" кредиту має бути оформлене відповідним висновком кредитного комітету комерційного банку, затвердженим правлінням. Максимальне значення цього кредиту не повинно перевищувати 8-кратний розмір власних коштів банку.
3. Норматив інвестування, який характеризує використання власних коштів банку для придбання часток (акцій, інших цінних паперів) акціонерних товариств, інших підприємств та недержавних боргових зобов’язань. Норматив встановлюється у формі відсоткового співвідношення між розміром коштів, які інвестуються та загальною сумою власних коштів комерційного банку. Максимально допустиме його значення не повинно перевищувати 50%.
Ризик позичкових операцій комерційного банку безпосередньо залежить від якісної оцінки кредитоспроможності позичальника.
Кредитоспроможність - наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечення оперативних конверсій активів у ліквідні кошти.
Оцінка фінансового стану позичальника, його кредитної історії, обумовленості інвестиційного чи комерційного проекту дає змогу