Розглянемо ще один складовий недолік у проведенні кредитного механізму. Мова йде про страхування. Недоліком заставної масової форми страхування є те, що страховик не вступає у безпосередні правові відносини з банком-кредитором, а пов"язаний із ним лише опосередковано. Отже, банк як третя особа втрачає пріритет при захисті своїх інтересів. Ситуація ускладнюється ще й тим, що на українському страховому ринку не вироблено загальних умов страхування кредитів, які б охоплювали найсуттєвіші норми кожного виду страхування. Тому в подальшому страхування кредитів повинно розвиватися не лише шляхом удосконалення діючих умов страхування відповідальності, на зразок страхування застави, а й через поступове його перетворення у страхування делькредерного типу, яке можна буде розглядати як страхування банків-кредиторів від "нещасного випадку" у їхній діяльності. Такий страховий захист міг би відзначатися більшою стабільністю та захищеністю інтересів кредиторів.

Вагомим зрушенням в практиці проведення позичкової політики має стати і те, що потрібно значно розширити сферу надання позик, зокрема фізичним особам. Зараз фізичні особи практично не в змозі отримати кредити навіть у провідних, великих банках України. Треба значно розширити сферу банківських послуг, щоб фізичні особи мали доступ отримати кредити в необхідному розмірі і на необхідний термін. Це дуже важливе питання в загальнодержавному масштабі, тому що життя в борг за рахунок багаточисленного отримання і своєчасного погашення позик - пріоритет розвинутої ринкової економіки. За ринкових відносин банки повинні кредитувати як окремих фізичних осіб, так і виробничу діяльність, інвестиціїї та інновації на умовах ефективності заходів по кредитуванню, маючи впевненість щодо повернення кредитів і сплати відсотків за них. При цьому мають активно використовуватись такі інструменти, як експертиза проектів, аналіз основної діяльності госпорганів, конкурентні принципи, комерційні підходи, супровід кредитів в процесі їх використання за призначенням.

Важливе значення має також структура кредиту. Кредитування має підтримувати і сферу виробництва , і сферу споживання. Споживче кредитування має більші переваги, якщо воно спрямоване на придбання вітчизняних. А не імпортних товарів, тому пропорційність за напрямами кредитування забезпечує пропорційність відповідних грошових потоків, що сприяє розвитку економіки. Але поки що реальних важелів для цього не створено.

Назріла необхідність нових підходів до структуризації кредитних портфелів банків. Зараз поняття кредиту в економіку охоплює всі кредити – у виробництво, органам влади, населенню тощо. Потрібно розмежувати ці напрями, тому, що вони мають різну економічну цінність. Кредитний портфель слід поділити, на мою думку, на дві частини – кредити в економіку та кредити в інші сфери. У свою чергу, кредити в економіку слід поділити на кредити у виробництво (промисловість, сільське господарство, , будівництво, транспорт тощо) і кошти у невиробничу сферу (торгівля, освіта, операції з нерухомістю , послуги). Кредити в інші сфери включають міжбанківські кредити, кредити державним органам та споживчі кредити населенню. Нова структуризація кредитних портфелів банків дозволила б краще планувати їх структуру та проводити дослідження вкладень банків у виробничу сферу.

Саме великі банківські структури мають бути опорою для уряду, працювати з ним в найтіснішому контакті, з допомогою фінансово-кредитних важелів сприяти відродженню економіки України.

Найбільш доцільною є форма банків-агентів, які були б уповноваженими уряду в тих чи інших господарських сферах. За таких умов відповідний банк на комерційних умовах підтримує урядову програму структурної перебудови економіки і допомагає входженню в ринок ключових виробничих структур, перш за все в галузях життєзабезпечення суспільства. Такі банки могли б за дорученням уряду і Національного банку використовувати цільові кредитні ресурси як поточного, так і довгострокового характеру.

Розв"язання цього завдання потребуватиме чимало зусиль, докласти яких потрібно негайно, рішуче та послідовно.

Що стосується створення інформаційних систем на рівні держави, які сприяли б мінімізації кредитного ризику комерційних банків, то важливим кроком було б створення в Україні загальнодержавної бази даних, яка б містила відомості про підприємства, їх кредитні історії, поточну кредитоспроможність, на зразок Картотеки Банку Франції. Такий захід, звичайно, є досить коштовним для держави на сьогоднішній день. Але в перспективі він є необхідним. До співпраці можуть бути залучені інформаційні організації інших країн.

Більш реальним для української фінансової сфери є створення інформаційних масивів, які б концентрували інформацію про всіх потенційних позичальників. Складність поки що полягає у небажанні підприємств та організацій надавати повну достовірну інформацію, а також в недооцінці важливості додаткової інформації (бо це вимагає витрат на даний момент, хоча може захистити від збитків у майбутньому).

В умовах традиційного домінування витратного механізму ціноутворення в економіці України основним засобом оптимізації ціни банківських послуг і кредитних ресурсів є зниження відсоткових витрат комерційних банків. Адже інші складові ціни в банківському секторі є або порівняно низькими (заробітна плата), або помірними (прибуток і податки) відносно аналогічних показників економічно розвинутих країн світу.

Чи не єдиним ефективним засобом зменшення відсоткових витрат вітчизняних комерційних банків у довгостроковому часовому інтервалі є сповільнення темпів інфляції. Це сприятиме не лише зниженню відсоткових ставок за строковими депозитами, а й зменшенню ціни кредитних ресурсів.

Всі ці заходи частково пов"язані і з іншими ланками грошово-кредитної політики у державі. Вони потребують комплексного підходу до вирішення проблеми. Тепер конкретніше розглянемо, які існують шляхи вдосконалення саме кредитного механізму, особливостей його застосування на практиці.

Методика надання та погашення позик у банках ще не повністю відпрацьована. Як ми вже зазначали, існують різні методи оцінки кредитоспроможності позичальників. В цьому питанні існують багато недоліків. Нерідко