Визначення методологічних засад формування і реалізації кредитної політики комерційних банків є необхідною умовою функціонування банківських установ, проте, кредитна політика, як правило, ототожнюється із грошово-кредитною політикою центрального банку що є не зовсім вірно, вона є стратегією і тактикою банку щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів.

Кожний напрям моделі формування кредитної політики тісно пов’язаний з іншим і є обов’язковим для формування кредитної політики та організації кредитного процесу. У кінцевому підсумку складові кредитної політики стають розділами конкретного документу, яким затверджується кредитна політика на рівні Правління комерційного банку , як програма дій банку, з організації грошово-кредитних відносин, яка виступає вихідним моментом і основою практичної діяльності комерційного банку у сфері грошово-кредитного посередництва.

Структура управління будь-якого комерційного банку, як засіб реалізації кредитної політики, залежить від форми власності та спеціалізації даного банку. Організація кредитного процесу грунтується на чіткому функціональному розмежуванні обов'язків кредитного персоналу, що дозволяє домагатися високого професіоналізму, уникати помилок при прийнятті рішень, перемагати в конкурентній боротьбі. При структуруванні кредитного підрозділу головним критерієм повинна бути організація максимального комфорту для клієнтів у їхніх стосунках із банком.

Законодавство , що регулює господарську, в тому числі банківську, діяльність, потребує вдосконалення з урахуванням сучасних умов та законів розвитку ринкової економіки України. Відсутність дієвого правового механізму що мав би забезпечувати виконання договірних зобов’язань є однією з багатьох причин взаємної заборгованості між підприємствами та простроченою заборгованістю за банківськими кредитами. Проте, на сьогоднішній день, комерційними банками створюються меморандуми кредитної політики, які стараються заповнити прогалини в діючому законодавстві, не виходячи за рамки дозволеного та сприяючи більш якісному виконанню поставлених на них обов’язків.

Треба зазначити, що основною частиною активів комерційних банків України є кредитний портфель. Одним із ключових елементів діяльності у сфері організації грошово-кредитних відносин є комплекс заходів з управління банком власним кредитним портфелем. Поняття банківського портфеля включає в себе всю сукупність активів та пасивів банку. Структура кредитного портфеля не лише відображає особливості кредитної політики того чи іншого комерційного банку, а й віддзеркалює загальний стан економічного здоров’я держави. Аналіз структури кредитного портфеля комерційних банків України (в даній роботі на прикладі Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку України) дає підстави для певних узагальнень щодо пріоритетів кредитної політики банківського сектора економіки в Україні .

Визначення шляхів усунення негативних моментів існуючої практики організації банківського кредитування нарівні з необхідністю чіткого формування кожним комерційним банком оптимальної кредитної політики видаються тими заходами , які необхідні для підвищення ролі грошово-кредитного посередництва банківських установ.

Кредитна політика комерційних банків формує методи роботи з видачі кредитів. Саме у кредитному процесі дуже важливо правильно та об’єктивно оцінити кредитоспроможність позичальників, при цьому достовірність оцінки істотно впливає як на результати конкретних угод, так і на ефективність кредитної діяльності загалом. Сьогодні в банках України застосовується доволі широкий спектр методик визначення кредитоспроможності позичальника. Причому кожен банк розробляє власну систему оцінки, виходячи з особливостей кредитної політики, технологічних можливостей , спеціалізації банку, конкретних умов договору, пріоритетів у роботі, місця на ринку, конкурентоспроможності, стану взаємовідносин із клієнтами, рівня економічної та політичної стабільності в державі. Оцінка кредитоспроможності клієнта має ґрунтуватись на певних умовах, де визначення кредитоспроможності позичальника банку є комплексним результатом аналізу, в ході якого накопичується необхідна для прийняття рішення інформація. У процесі роботи, що передує укладанню кредитної угоди, працівник банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, тобто його здатність своєчасно погасити кредит, виявити фактори, які можуть спричинити непогашення позички. В той же час банк може використовувати різні джерела інформації про потенційного позичальника. У вітчизняній практиці організації кредитування такого якісного джерела зовнішньої інформації про кредитоспроможність юридичних осіб поки що немає. Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану позичальника є його бухгалтерська та фінансова звітність. Фінансовий стан потенційного клієнта, банківські працівники, можуть визначати розраховуючи чотири групи показників: ліквідності, прибутковості, заборгованості, активності. Клас позичальника в банках України визначається на основі стандартної методики..

Ще один чинник, який необхідно враховувати при формуванні кредитної політики це кредитний ризик банку, що являє собою міру (ступінь) невизначеності щодо виникнення небажаних подій при здійсненні фінансових угод.

Ризик позичкових операцій комерційного банку безпосередньо залежить від якісної оцінки кредитоспроможності позичальника. Кількісний аналіз кредитного ризику здійснюється з використанням методу фінансових коефіцієнтів, статистичних та експертних методів. Гарантія (порука), як спосіб зниження кредитного ризику у вітчизняній практиці має специфічні риси. За допомогою гарантії (поруки) банк фактично перерозподіляє ризик .

Один із способів зниження кредитного ризику комерційного банку є самострахування банком можливих втрат, лімітування , диверсифікація та створення резервів.

На даний час оцінку кредитного ризику в українських банках поки що не вироблено у чітку систему, тому перспективним шляхом зниження кредитних ризиків, на мою думку , є впровадження інформаційних масивів.

Отже, на основі оцінки основних методологічних засад організації банківського кредитування господарюючих суб”єктів визначені напрями щодо вдосконалення вихідних умов провадження кредитного процесу – передусім з точки зору необхідності формування кредитної політики як цілісної концепції функціонування комерційного банку у сфері грошово-кредитного посередництва, а також визначено ключові елементи кредитоспроможності позичальників, основні шляхи мінімізації кредитного ризику за позичковими операціями і підвищення їх ефективності для банківських установ.

Додатки

Таблиця 1

Кредити за галузями економіки Промінвестбанку

Показники | 01.01.2006 | 01.01.2005 | Приріст,%

Загальна заборгованість | 11 ,2 |