Формування такого резерву відбувається в обов’язковому порядку за всіма наданими кредитами у національній та іноземній валютах, установам, підприємствам, організаціям та фізичним особам, а також за міжбанківськими кредитами здійснюється тільки у період до повного формування комерційним банком суми резерву.

Резерв використовується тільки для покриття непогашеної кредитної заборгованості за основним боргом. Не здійснюється нарахування за бюджетними кредитами, а також за кредитами та депозитами між установами в системі одного банку.

З метою нарахування резерву комерційні банки здійснють класифікацію виданих кредитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв

Комерційні банки використовують резерви на погашення безнадійної заборгованості за основним боргом, яка виникла від кредитної діяльності банку.

Також організаційну основу реалізації кредитної політики банківської діяльності складає меморандум. У великих банках розробляється письмовий меморандум про кредитну політику, яким керуються всі працівники банку. Зміст і структура меморандуму різноманітна для різних банків, але основні моменти, тобто ключові, як правило, залишаються загальними [40, с.122].

Перш за все формулюється загальна мета політики. Ступінь ризику має відповідати нормальній нормі дохідності за позиками з урахуванням вартості кредитних ресурсів банку. Меморандум визначає межі сум кредитів , за якими можуть приймати рішення працівники різних посадових категорій.

У документі зазначається, видачу яких позик адміністрація банку вважає можливою, а від яких рекомендує відмовитись. Наприклад, банк може рекомендувати видачу короткотермінових комерційних позик діловим фірмам із задовільним балансом і розрахунком прибутку або збитку, а також середньомісячних комерційних позик під заставу обладнання. Бажані персональні позики під заставу будівель.

Водночас банк не рекомендує розширювати видачу позик для довгострокових інвестицій, позик особам із сумнівною репутацією, позик під акції компаній закритого типу тощо.

У документі можуть бути визначені й географічні райони, де можлива кредитна експансія комерційного банку. Наприклад, банк може обмежити сферу своїх кредитів містом, де він розташований , або районом у сільській місцевості. Великий банк може зробити полем своєї операційної активності великі райони країни, а також і закордонні країни.

У меморандумі мають бути правила про порядок або умови видачі кредитів власним працівникам банку, про процедуру стягнення простроченої заборгованості, про овердрафти і т.д.

Зрозуміло, що меморандум включає в себе лише загальні орієнтири і рекомендації. Він не повинен сковувати ініціативи практичних працівників. Наприклад, всупереч забороні видавати кредити фірмам із нестійким фінансовим станом, кредитний працівник може видати кредит малій фірмі, яка належить директору фірми (наприклад, під заставу будинку), що дасть змогу гарантувати повернення позики.

Отже, існує велика законодавча база для реалізації кредитної політики комерційними банками, проте, самі закони приймались раніше і на сьогоднішній день вони вже не є актуальними для банківської діяльності, потребуючи вдосконалення з урахуванням сучасних умов та законів розвитку ринкової економіки України, прийняттям Верховною Радою змін та доповнень даючи більш ефективно працювати банківській системі.

Більш перспективнішим є створення комерційними банками меморандуму що сприятиме доцільніше використовувати нормативно-правову базу враховуючи стратегічні цілі передбачені власною діяльністю.

Висновок до розділу 1.

Узагальнюючи все вище сказане можна зробити такі висновки, що кредитна політика комерційних банків тісно пов”язана з визначенням стратегічних цілей банківської діяльності в цілому. Стратегія має враховувати зовнішні умови банківської та внутрішні умови банківської діяльності. Проте, діяльність комерційного банку вимагає розробки та коригування стратегії.

Основними , фундаментальними цілями кредитної політики комерційного банку є забезпечення , з одного боку, умов для задоволення потреб клієнтів в отриманні коштів у тимчасове користування відповідно до різних видів кредитних послуг, що пропонуються на ринку , з другого – отримання прибутку, що є метою функціонування банку як комерційного підприємства в умовах ринкової економіки, однак при забезпеченні належного рівня своєї ліквідності та мінімізації ризиків за здійснюваними операціями.

Слід відзначити, що при визначенні стратегічних цілей кредитної політики вітчизняними комерційними банками, як правило, не систематизуються і не аналізуються сукупність усіх розглянутих вище факторів, що мають бути пов’язані з основами стратегії кредитної політики та банківської діяльності в цілому. Однак, цілком очевидно, що подібний підхід передбачає необхідність глибоких знань працівників банку які є відповідальними за практичну реалізацію кредитної політики та розробку стратегічних цілей, особливостей діяльності усіх галузей економіки держави та наявності у банку потужного аналітичного апарату для забезпечення надійних, достовірних оцінок поточного стану та перспектив розвитку підприємств та організацій .

Законодавство, що регулює господарську діяльність визначає не лише правила функціонування комерційних банків, а й усіх суб”єктів економіки, що так чи інакше можуть приймати участь у грошово-кредитних відносинах.

Н8нг9гншщ

РОЗДІЛ 2

Аналіз та реалізація кредитної політики комерційного банку

2.1. Управління кредитним портфелем банку

Промінвестбанк – банк зі світовим ім`ям. За свої високі показники надійності, платоспроможності та ефективну діяльність отримав у 2006 році почесне звання кращого підприємства Європи та вже тричі визначається світовими банківськими колами „Банком року в Україні” в 2003, 2004, 2006 роках. Банк високо цінує своїх клієнтів і клієнти довіряють банку, про це свідчить значна, невпинно зростаюча клієнтська база. Його перевага в тому, що він повністю вітчизняний банк і підтримує вітчизняного товаровиробника. Промінвестбанк – універсальний комерційний банк, який надає понад 300 видів якісних, сучасних послуг. Актуальність, доступність, зручність, надійність, вигідність для