Альфред Мюллер-Армак (1901-1968) – німецький економіст, що безсумнівно зробив вплив і дійсно оформив поняття «соціальна ринкова економіка». У Мюллер-Армака ми виявляємо численні судження і рекомендації з приводу інститутів соціальної ринкової економіки, чий сучасний вигляд багато хто критикують і вважають нужденним у реформуванні (це, приміром, німецька система ведення переговорів по заробітній платі, що вважається власне причиною того, що заробітна плата не знижується, і в такий спосіб обумовлює високий рівень безробіття). Сам Мюллер-Армак різко критикував розвиток багатьох інститутів і концепцій, не відкидаючи їхній первісний вигляд, наприклад, рання його рекомендація з введення елементів співучасті в конституцію підприємства. Так що з обох точок зору він є дуже представницькою фігурою по частині концепції й історичного розвитку соціальної ринкової економіки.

Тексти, що відносяться до різних періодів, висвітлюють питання, що, на мою думку, важливі і сьогодні для ситуації в Україні.

У «Пропозиціях» 1948 р. накидається програма трансформації, що є явно «соціальної». Що стосується деяких постулатів, те можна легко простежити, як вони змінювалися при своїй історичній реалізації, наприклад, вимога Мюллер-Армака у відношенні проведення антіцикличної податкової політики для забезпечення зайнятості, що протягом 60-х рр. була розширена і виявилася перекрита кейнсіанської концепцією «глобального макроекономічного керування». Мюллер-Армак доглянув у цьому однозначне перевищення меж політики порядку, властивому поняттю соціальна ринкова економіка, і насамперед формуючих можливостей держави.

З другого тексту стає ясно, що значимий аспект соціальної ринкової економіки полягає в тому, щоб розглядати економіку не ізольовано, а в тісному взаємозв'язку з політикою і суспільством. Тоді ринкова економіка, гідним образом сформована з урахуванням політики порядку, не служить лише засобом створення добробуту, а насамперед засобом привнесення світу в суспільство. Дійсно, якщо сьогодні деякі люди майже цинічно розглядають соціально-політичні елементи ринкової економіки як політичну, але не реальну необхідність того, щоб суспільство зі схваленням прийняло ринкову економіку, її трактування випливає по іншому інтелектуальному шляху — сприймати соціальну ринкову економіку як конфліктний порядок, а не як механізм розподілу . З такого її розуміння випливають багато конкретних елементів, такі, як співучасть у керуванні підприємством, тарифні чи інституції конкурентна політика. Третій відтворений тут текст ще раз підтверджує даний пункт, при цьому в зв'язку з нашими скороченнями тексту випадають докладні міркування з приводу філософської антропології і соціології релігії. І все-таки повинно було б стати ясно, що корені концепції соціальної ринкової економіки в рівному співвідношенні полягають усередині і поза економічною наукою, у такий спосіб кожен інститут і кожен захід варто оцінювати різними ціннісними мірками — у залежності від обставин. Оскільки ці різні ціннісні мірки маються й у реальному суспільстві, соціальна ринкова економіка в принциповому змісті слова — це реалістично-прагматична концепція, а не ідеальна економічна конструкція.

Саме з цієї причини соціальна ринкова економіка не є вічної, застиглою ідеєю. У четвертому тексті Мюллер-Армак, з одного боку, підкреслює, що ця концепція пропонує саме стандарти для оцінки практики, і знову звертається до тез 1948 р., а з іншого боку — що нові вимоги часу вимагають нових відповідей; це відноситься до розширення в 70-і рр. елементів співучасті в керуванні підприємством у рамках німецького федерального економічного і суспільного порядку. Як конкретно відшукуються рішення — це вже не задача наукового аналізу, вона лежить насамперед у сфері відповідальності політиків, що як особистості установлюють свої стандарти. Отже, ідея соціальної ринкової економіки найтіснішим образом зв'язана з таким розумінням політики, що розглядає політиків зовсім не як людей, що прагнуть в інтересах власної вигоди набрати максимальне число голосів, не як бюрократів і опортуністів.

Отже, соціальна ринкова економіка — це не застигла модель. Новий характер розвитку завжди повинний ставати об'єктом критичного обговорення, що має на увазі й обмін міжнародним досвідом.

Задача:

Інфляційний розрив складає 16 млн. грн. фактичний ВНП - 780 млн. грн. Гранична схильність до споживання - 0,8. Визначити граничну схильність до заощаджень, мультиплікатор, потенційний ВНП за методологією Дж. М. Кейнса.

Схильність до заощаджень = 1-0,8 = 0,2;

ВНПпот. = ВНПфакт. – ІР = 780 – 16 = 764 млн. грн.

Мультиплікатор = 764:780 = 0,979;