Контрольна з предмету “Вступ у спеціальність”

План

1. Вступ

1.1. Мета навчальної дисципліни “Вступ у спеціальність: задачі дисципліни. Роль і місце економічної служби на підприємствах різних форм власності, видів господарювання і організаційно-правового статусу

Дисципліна “Вступ у спеціальність” займає особливе місце в системі навчальних дисциплін, адже саме від початкових уявлень і знань про майбутню професію багато в чому залежить професіоналізм і відданість своїй справі майбутнього спеціаліста.

В структурі дисципліни можна виділити наступні завдання:

- загальне ознайомлення студента зі сферою майбутньої діяльності, колом прав і обов’язків спеціаліста, специфікою психічних і фізичних навантажень, а також загальними вимогами до кваліфікаційного рівня і особистих якостей спеціаліста;

- надання основних базових відомостей, пов’язаних зі специфікою розв’язання економічних завдань, роллю і місцем економіки в системі інших наук, практичним використанням набутих знань в професійній діяльності спеціаліста;

- виховання свідомого ставлення до майбутньої спеціальності, прагнення вдосконалюватися і професійно зростати, прищеплення творчого відношення до своєї роботи.

Нові умови господарювання, відсутність централізованого адміністративно-командного планування і управління, робота більшості підприємств різних форм власності і організаційно-правового статусу у мовах самофінансування і госпрозрахунку подає особливі вимоги до економічних служб таких підприємств. Адже від економічної служби підприємства залежить ефективне управління підприємством, реалізація його продукції, врешті решт і само функціонування підприємства як суб’єкта підприємницької діяльності. Характеризуючи загальний напрямок і стратегію діяльності економічної служби можна казати про необхідність здійснення нею економічних методів управління, тобто управління системою форм і методів впливу на діяльність суб’єкту підприємницької діяльності, інтереси окремої людини чи трудового колективу для створення умов, які спонукають їх досягти поставленої мети на основі врахування вимог економічних законів та економічних інтересів. Форми реалізації цього напрямку можуть бути різноманітними: проведення маркетингових акцій і компаній для захоплення ринку, використання важелів економічних заохочень і штрафних санкцій з метою інтенсифікації діяльності представників трудового колективу та ін.

1.2. Поняття економіки. Економіка як наука про обмеженість ресурсів та проблему економічного вибору

Економіка (грець. oikonomia – управління господарством) – найважливіша сфера суспільного життя, в якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності, формується і постійно розвивається система продуктивних сил і економічних відносин, якими управляють різні типи економічних законів. Економіка має складну структуру, її матеріальною основою є система продуктивних сил, що відображає активне ставлення людини до природи у процесі праці і створення матеріальних та нематеріальних благ.

У певній країні або у масштабі планети обсяги економічних ресурсів природно обмежені. Так із загальної площі земної кулі майже 510 млн. км2 (понад 75%) припадає на моря; неоднакові природні умови господарювання, обсяги природних копалин тощо.

Окрема людина, підприємство або суспільство за умов обмеженості ресурсів повинні постійно робити вибір з наявних можливостей, шукати альтернативні варіанти їх використання. Таким чином обмеженість ресурсів веде за собою проблему вибору. Вибір раціональних способів використання економічних ресурсів і залучення нових передбачає аналіз альтернативних витрат, обсяг яких визначається втраченими можливостями використання тих самих ресурсів на інші цілі.

Економічна наука про використання обмежених економічних ресурсів або управління ними для максимального задоволення необмежених матеріальних потреб людей та суспільства дістала назву “економікс”. За визначенням Дж. Робінсон економікс аналізує людську поведінку як співвідношення між певними цілями і обмеженими засобами, що мають альтернативні можливості застосування. Економікс є теоретичною базою бух. обліку, фінансів, маркетингу, менеджменту та інших конкретних економічних наук.

1.3. Економічні цілі. Основні економічні проблеми

У загальному розумінні економічні цілі – це потреби, що спонукають людину, групу людей або суспільство загалом до дій, спрямованих на їх досягнення. Усвідомлені економічні цілі виявляються як економічні інтереси. Останні реалізуються через конкретно поставлені завдання. В структурі економічних цілей можна виділити абсолютні, дійсні і фактичні цілі. Абсолютні цілі визначаються максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг за найбільш сприятливих умов, які могли б бути спожиті суспільством. Дійсні економічні цілі – це ті, що виконуються при оптимальних розмірах виробництва. Фактичні цілі виступають як спрямування на задоволення фактичного платоспроможного попиту. Розрізняють також економічні потреби суспільства, класів, соціальних верств, прошарків і груп, економічні потреби окремих людей.

Економічні проблеми виступають як суперечності між різними об’єктами економічних відносин, економічної структури суспільства в цілому. Зокрема, у розвинутих країнах об’єктивно існують суперечності між різними формами власності: приватною, кооперативною, колективною, державною. Вони конкурують між собою за якість продукції, обслуговування клієнтів тощо. До загальних економічних проблем належать також суперечності між заробітної платою і прибутком, різними видами прибутку (торговим, підприємницьким, банківським процентом, рентою), цінами і заробітною платою, прибутком і податками та ін. Так, коли з підприємств у 1993 – 1994 рр. в Україні через механізм оподаткування вилучали до бюджету близько 80% прибутків, то у підприємства бракувало коштів для впровадження нової техніки, розширення виробництва, а це гальмувало розвиток продуктивних сил.

2. Цивільна авіація в транспортній системі України. Стан, проблеми, перспективи розвитку

Україна відкрила для себе нові горизонти у 1991 році, коли здобула незалежність. Попередній етап розвитку у теренах колишнього СРСР багатий здобутками, пов'язаними з цивільною авіацією, яку Україна почала розвивати на початку XX століття. Ще у 1923 році в Україні було створено авіакомпанію "Укравоздухпуть". Високі показники її роботи стали основою для об'єднання "Укравоздухпуті" з російським "Доброльотом". Так у 30-х роках народився "Аерофлот". Нова доба в історії цивільної авіації України розпочалася зі створення у жовтні 1992 року