Завдяки цьому авіації України вдалося уникнути повного краху в умовах різкого падіння обсягів перевезень на внутрішньому ринку, обмеженого правового поля для виконання міжнародних польотів.

У вересні 1992 року Україна стала членом ІКАО, у травні 1993 року прийняла власний Повітряний Кодекс та стрімко встановила повітряні мости з багатьма країнами світу.

Європейська інтеграція є стратегічним пріоритетом для України, вже розроблено й ухвалено Національну програму інтеграції України до європейського союзу (ЄС). Обраний шлях передбачає багато змін у всіх сферах, включаючи й цивільну авіацію.

У рамках загальної адміністративної реформи в України, початок якої співпав з прийняттям України 15 грудня 1999 року у члени Європейської конференції цивільної авіації, відбувається послідовне реформування системи управління цивільною авіацією.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2000 року № 573 у складі Міністерства транспорту України функціонує Державний департамент авіаційного транспорту – правонаступник Державної авіаційної адміністрації України, який має забезпечувати безпечну діяльність авіаційної галузі та її всемірний розвиток згідно з національним законодавством та міжнародними стандартами, нагляд за їх дотриманням усіма експлуатантами, що працюють в Україні.

Досить серйозною проблемою цивільної авіації є нерівномірність перевезень по різних порах року, що призводить до нераціонального використання льотного складу, матеріальних збитків. Найменші обсяги перевезень припадають на зимові місяці. Так, в середньому за грудень літаки цивільної авіації перевозять лише біля 600 тисяч чоловік та приблизно 16 тис. тон вантажів, що істото менше потенційних можливостей. У лютому – березні спостерігається помітне підвищення обсягу перевезень, максимальна кількість перевезених вантажів припадає на червень – біля 19 тис. тон. Максимум пасажирських перевезень – літні місяці червень та серпень (в середньому 1500 та 1600 тис. чоловік відповідно).

Перспективними шляхами розв’язання проблем авіаперевізників є укладання договорів на абонентське обслуговування з вітчизняними та зарубіжними партнерами, використання легких економічних контейнерів (це дозволить істотно підвищити корисну масу вантажів, що їх перевозять літаки цивільної авіації), не обійтися вітчизняним авіаперевізникам і без підтримки держави, прийняття законопроектів, спрямованих на захист вітчизняної цивільної авіації.

3. Коротка характеристика підприємства “Київський авіаційний завод АВІАНТ”

3.1. Історія розвитку

Історія київського авіаційного заводу АВІАНТ бере свій початок з 9 вересня 1920 року. Саме в цей день був виданий наказ Ради військової промисловості №15187 про організацію авіаремонтного підприємства під назвою “Государственный авиационный завод №12” (ГАЗ 12). В 1922 році ГАЗ 12 був реорганізований у підприємство “Ремвоздух 6”. В тому ж році бувший льотчик К.А. Калінін створив групу з розробки 4-місного пасажирського літака К-1. 27 липня 1925 року К-1 здійснив свій перший політ. З нього почалася історія українського літакобудування. В подальшому К-1 був запущений у серійне виробництво. Також на Київському авіаційному заводі випускався літак ХАИ-1 – перший в СРСР і Європі пасажирський зі складованим у польоті шасі.

22 червня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна. Вже 25 червня перші бомби були скинуті на київській авіазавод були скинуті перші німецькі бомби. Під уламками зруйнованих будівель загинуло 38 чоловік, 78 отримали поранення, були зруйновані виробничі корпуси, пошкоджене виробниче обладнання. Незабаром завод був евакуйований до Новосибірську. В цей час завод масово випускає винищувачі ЯК-3, Як-6, Як-9 конструкції А.С. Яковлева. З листопада 1943 (після звільнення Києва) завод знову працює у нашому місті.

Післявоєнна історія заводу тісно пов’язана з літаками марки АН. 20 липня 1948 перший політ здійснив літак АН-2, у 1956 році в виробництво запущений АН-8, 20 жовтня 1959 випробувальний польоти на літовищі заводу здійснив АН-24, у 1968-1970 роках завод масово випускає літаки АН-26 та АН-30.

15 жовтня 1980 року завод був нагороджений високою міжнародною відзнакою – “Золотий Меркурій” за внесок у розвиток міжнародного літакобудування.

З кінця 70-х років колектив заводу спільно зі спеціалістами ОКБ Антонова і Ташкентського літакобудівного виробничого об’єднання розпочав роботу над літаком АН-124 “Руслан”, серійне виробництво якого розпочалося у грудні 1984 року. АН-124 і сьогодні не має аналогів у світі.

Початок радикальних економічних перетворень в Україні не захопив завод зненацька, не призвів до економічного розвалу, як це на жаль сталося з багатьма промисловими підприємствами України. Спеціалісти заводу змогли зберегти потужний промисловий і науково-технічний потенціал підприємства, знайти своє місце в нових ринкових умовах. З 1995 року Київський авіазавод носить назву “АВІАНТ”, під цією товарною маркою він і випускає зараз свою знану практично в усьому світі продукцію.

16 грудня 1994 року відбувся перший випробувальний політ нового українського літака АН-70, що належить до популярного сьогодні класу середніх транспортних літаків (він має замінити АН-12 та ИЛ-76). 8 лютого 1999 – у свій перший випробувальний політ піднявся літак ТУ 334. Цей ближньомагістральний лайнер, що належить до класу так званих “стомісників” (літак вміщає 102 пасажири) покликаний замінити ТУ-134 та ЯК-42. Спеціалісти схвально оцінюють розроблену на заводі модель, є серйозна зацікавленість машиною з боку як внутрішніх так і закордонних партнерів.

3.2. Організаційно-правова форма підприємства

Київський авіаційний завод АВІАНТ є підприємством державної форми власності. Підприємство є учасником багатьох ділових та галузевих організацій і товариств.

АВІАНТ є членом Торгово-промислової палати Києва, Українського національного комітету Міжнародної торгової палати, Українського союзу промисловців і підприємців, асоціації “Укравіапром”, асоціації “Київ”, асоціації підприємств-виробників пасажирського міського транспорту.

АВІАНТ є одним з засновників Аерокосмічного товариства, перший з'їзд якого відбувся 11 квітня 2002 р.