слідкує відділ контролю якості і особисто його начальник Анатолій Архипович Баранов. Необхідність розширення виробництва обумовлює потребу у будівництві різноманітних споруд технічного призначення, завод також будує за свій рахунок об’єкти соціального призначення. Для виконання таких функцій на заводі передбачений відділ будівництва. Керує будівництвом в межах заводу Леонід Кирилович Пащенко. Велика відповідальність покладена на структури, що забезпечують технічну реалізацію виробництва на підприємстві. Обов’язки технічного директора виконує Анатолій Олександрович Криуля, директора з виробництва – Микола Васильович Жданів. В сучасних умовах важливе значення має маркетинг і реклама. Необхідність просування на ринку власної товарної марки обумовила появу в структурі підрозділів заводу відділу реклами. В жовтні 1995 року завод отримав влучне ім’я – “АВІАНТ”, рекламістами був розроблений його товарний знак (у вигляді контуру літака), який після перевірки патентної чистоти був 29.08.1997 р. зареєстрований в Держпатенті України.
5. Роль економічних служб і фахівців-економістів у підвищенні ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств різних форм власності в умовах переходу до ринкової економіки
5.1. Економічні служби на підприємствах, їх задачі і функції
Економічні служби на підприємстві очолює, як правило, головний економіст (заступник директора з питань економіки). Він відповідає за загальну організацію роботи економічних служб на підприємстві. В підпорядкуванні головного економіста знаходяться відділи, що вирішують специфічні завдання економічної складової функціонування підприємства:
Планово-економічний відділ займається розробкою планів і програм на коротко- і довготривалу перспективу. У компетенцію цього відділу входять загальні питання постановки цілей підприємства.
Відділ праці та заробітної плати вирішує питання нормування праці з огляду на найбільшу економічну ефективність і віддачу працівників, в його компетенції знаходяться також питання заробітної плати, зокрема посилення її мотивуючої функції.
Відділи постачання і збуту вирішують відповідно проблеми пошуку постачальників на найвигідніших умовах а також питання збуту готової продукції.
Відділ реклами займається просуванням товару на ринку. Іноді цей відділ займається одночасно і аналізом ринку, розробляє певні рекомендації щодо асортименту продукції, вивчає попит (відділ реклами і маркетингу).
Функції економічних служб підприємства значною мірою визначаються специфікою діяльності підприємства. До найбільш загальних функції належать:
Функція планування – процес визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання колективних і індивідуальних завдань для одержання очікуваного результату.
Функція організації – це процес формування структури схеми, найбільш доцільної з точки зору економічної ефективності, розподіл завдань, повноважень і відповідальності між працівниками фірми.
Функція мотивації – полягає у спонуканні членів колективу до спільних погоджених дій аби забезпечити досягнення поставленої мети. З економічної точки зору це перш за все питання матеріального заохочення.
Контролюючі функції – сукупність дій, спрямованих на визначення ефективності діяльності як підрозділів так і окремих працівників, що сприяє коригуванню економічних планів, визначенню найбільш ефективної стратегії підприємства, вдосконаленню мотиваційної складової економічного планування.
5.2. Кваліфікаційні характеристики фахівців-економістів: основні обов’язки та права фахівців-економістів
Сучасний економіст – це перш за все висококваліфікований спеціаліст, діяльність якого повинна сприяти розвитку підприємства, досягненню ним поставлених цілей, уникненню можливих втрат і збитків. Для досягнення поставленої мети в діяльності підприємства фахівець-економіст повинен дотримуватися певних принципів, які конкретизуються в сукупності основних вимог, критеріїв його діяльності. Отже, фахівець-економіст повинен:
планувати діяльність компанії, у тому числі довготермінову потребу в матеріальних та людських ресурсах;
надавати підрозділам (відділам тощо) і працівникам цих підрозділів певну автономію у прийнятті рішень, що стимулює їхню підприємливість;
діяти енергійно і швидко, концентруючи зусилля компанії на одному або кількох напрямках бізнесу;
проводити політику, спрямовану на формування у компанії багатьох лідерів і новаторів, стимулювати у них виправданий ступінь ризику.
Велике значення має також виплата премій та інших заохочувальних надбавок. Величина премій досягає в середньому до 10% від усіх виплат працівникові протягом року, а в деяких компаніях – 25% річного окладу.
Права фахівців-економістів залежать передусім від їхнього статусу в межах фірми. Економісти вищої ланки складають невелику частину від загальної кількості фахівців-економістів. В багатьох компаніях вони мають привілейовані права щодо купівлі акцій, отримують велику заробітну платню (так, в США спеціалісти-економісти вищого рівня в середньому отримували понад 1 млн. доларів на рік), економісти вищого рівня мають право на деякі привілеї, пов’язані зі службовим статусом (надання у персональне користування автомобілів, коштовних речей і навіть картинних галерей). Фахівці-економісти середньої ланки розробляють плани і програми для свого підрозділу, вони також мають право керувати фахівцями нижньої ланки, добирати кадри тощо. Економісти нижчої ланки практично не виконують аналітичної роботи (планування, визначення перспектив тощо). Вони мають право на прийняття рішень щодо розв’язання конкретних поточних задач виробництва, що не потребують ані вкладення великих коштів, ані прорахунку довгострокових перспектив, розпоряджатися грошовими коштами у межах своєї компетенції (як правило, це витрати на поточні проблеми, пов’язані з функціонуванням економічних відділів підприємства, наприклад, канцтовари).
6. Роль відділів оплати праці в організації оплати праці та підвищенні ефективності діяльності підприємств
6.1. Організація оплати праці на підприємстві: нормування праці, форми та системи оплати праці
В загальному випадку нормування – це обґрунтоване визначення кількості конкретних ресурсів, яка об’єктивно потрібна для ведення економічно ефективного виробництва за досягнутого рівня розвитку продуктивних сил суспільства.
Тобто це певна об’єктивна міра витрачання ресурсів на одиницю вироблюваного продукту. Усякий надлишок у витрачанні ресурсів збільшить собівартість продукції і тим самим зменшить прибуток підприємства. Невиправдана економія ресурсів також невигідна, бо спричиняє погіршення якості продукції – це може призвести до більш серйозних втрат, ніж, власне, здобутки від економії. Усе це стосується і живої праці. Зайві люди на виробництві – це низька продуктивність праці і висока собівартість продукції за рахунок невиправданих