другого і третього секторів економіки, тобто піднесення виробництва товарів легкої та харчової промисловості, сільського господарства, галузей сфери послуг; 2) забезпечення якості товарів вітчизняного виробництва на рівні світових стандартів та їх конкурентоспроможності.
Отже, інноваційна діяльність – це складна динамічна система дії і взаємодії різноманітних засобів і суб’єктів управління, яка в умовах перехідної економіки здатна служити потужним стимулом економічного зростання. Для досягнення таких цілей інноваційна діяльність повинна спиратися на гнучку, функціонально виважену систему управління.
Література
Шонбергер Р. Японские методы управления производством. (Девять простых уроков). - М: Экономика, 1988 – 251 с.
Бажал Ю. Інноваційний розвиток як пріоритет економічної політики // Економіка України та шляхи її подальшого реформування. Матеріали Всеукраїнської наради економістів, 14-15 вересня 1995 року. – К.: Генеза, 1996. – 323 с.
Baily M., Chakrabarti A. Innovation and productivity crisis. – Wash., 1988,-129 p.
Fumio Kodama. Analyzing Japanese High Technologies ( Mathematical formulacion p. 125 ), London, 1991.
Інформаційний бюлетень Міністерства статистики України. – 1997. – №7-8. – 33 с.
Hansen S., Stein J., Moore T/ Survey of industrial innovation in the Unined States. Princeton, 1987. – 208 p.