Протягом чинності (строки визначаються сторонами перего-ворів) тарифних угод ніхто з представників сторін, що перебува-ють у сфері дії цих угод, односторонньо не може вимагати збільшен-ня (зменшення) розміру оплати праці та пільг понад те, що перед-бачено тарифною угодою.

2.3 Основи організації оплати праці

Практична організація оплати праці базується на державному й договірному регулюванні її абсолютного рівня та механізмі визначення індивідуальної заро-бітної плати всіх окремих категорій працівників (робітників, спеціалістів, службовців, керівників) підприємств та установ різ-них форм власності. Основним організаційно-правовим інстру-ментом обґрунтування диференціації заробітної плати праців-ників різних суб'єктів господарювання (діяльності) є тарифно-посадова система, основні елементи якої такі: тарифно-кваліфі-каційні довідники; кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців; тарифні сітки й ставки; схеми посадо-вих окладів або єдина тарифна сітка.

Тарифно-кваліфікаційні довідники у вигляді Єдиного тарифно-ква-ліфікаційного довідника робіт і професій робітників (ЄТКД) — це збірник нормативних актів, що містить кваліфікаційні характерис-тики робіт і професій, згруповані за виробництвами та видами робіт. ЄТКД призначено для тарифікації робіт, надання кваліфікаційних розрядів робітникам, а також для формування навчальних програм підготовки їх підвищення кваліфікації робітників.

Кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і служ-бовців є нормативними документами, в яких подаються загальногалузеві кваліфікаційні характеристики цих категорій працівників. У них зазначаються посадові обов'язки, вимоги до знань і стажу роботи за спеціальністю, рівня та профілю підготовки керівників, спеціалістів і службовців.

Тарифна сітка встановлює відповідні співвідношення в оплаті праці працівників різної кваліфікації. Вона є, власне, переліком тарифних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів.

Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює оди-ниці. За першим розрядом тарифікуються прості роботи, виконан-ня яких не потребує професійної підготовки. Коефіцієнти наступ-них розрядів характеризують ступінь складності праці робітників, що мають такі розряди.

Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка. її абсолютна величина визначається згідно зі встановленим держа-вою мінімальним розміром заробітної плати, тобто таким, що ниж-че за нього вже не можна платити працівникові за виконану норму робочого часу. До цього необхідно додати, що у мінімальну зароб-ітну плату не включають доплати, надбавки та компенсаційні вип-лати. Відтак розмір оплати праці не може бути нижчим від вста-новленої державою мінімальної заробітної плати навіть за невико-нання норм виробітку чи виготовлення бракованої продукції з вини працівника.

Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців конкретних суб'єктів господарювання (колективної діяльності) здійснюється за встановленими державою посадовими окладами з урахуванням застосовуваної системи стимулювання високоефективної роботи чи за контрактною (договірною) системою роздержавлених підприємств (організацій) та інших підприємницько-комерційних структур.

3 ЗАСТОСОВУВАНІ ФОРМИ ТА СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Тарифна система, що її ми назвали основою організації оплати праці робітників виробничого підприємства, не може, проте, забез-печити повних розрахунків місячного заробітку цієї найбільшої за кількістю категорії персоналу, оскільки не бере до уваги реальної результативності їхньої діяльності за відповідний проміжок часу. Цим пояснюється об'єктивна необхідність проведення розрахунків абсолютної величини заробітної плати, виходячи з фактичних ре-зультатів (затрат) праці протягом одного місяця. Такі результати (затрати) праці можна визначити за допомогою конкретних форм і систем заробітної плати робітників виробничих підприємств чи виробничо-експериментальних підрозділів науково-технічних та інших подібних організацій.

3.1 Форми заробітної плати

Основними вимірниками результатів (затрат) праці є кількість виготовленої продукції (обсяг наданих послуг) належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких праців-ник фактично був зайнятий (працював) на підприємстві (в організації). Такому поділу вимірників затрат праці відповідають дві форми заробітної плати, що базуються на тарифній системі, — відрядна та почасова.

За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами й розцінками, установленими на підставі розряду працівника. Ква-ліфікаційний (тарифний) розряд працівника передбачає виконання роботи відповідної складності.

Основними умовами застосування відрядної оплати праці є на-явність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції та існу-вання реальних можливостей підвищення виробітку на конкретно-му робочому місці. Використання цієї форми оплати праці потре-бує встановлення обґрунтованих норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і, що особливо важливо, воно не повинно при-зводити до погіршання якості продукції, порушень технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.

За почасової форми заробітної плати оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з ура-хуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначаєть-ся тарифним розрядом.

Почасова форма заробітної плати застосовується тоді, коли не-доцільно нормувати роботи (наприклад, операції контролю за які-стю продукції) або вони взагалі не піддаються нормуванню, оскі-льки зміст і послідовність виробничих операцій часто змінюються (роботи з ремонту та налагодження устаткування, обслуговування внутрішньозаводського транспорту, дослідно-експериментальні роботи тощо).

Сучасна техніка пред'являє підвищені вимоги до точності та чистоти обробки, якості продукції. Саме почасова, а не відрядна оплата праці значно більше сприяє дотриманню цих вимог. Поча-сова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюєть-ся, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками).

3.2 Системи оплати праці

Кожна з названих форм заробітної плати охоплює кілька систем оплати праці для різних організаційно-технологічних умов виробництва.

За прямої відрядної системи заробіток працівника (Dпвс) розра-ховується множенням кількості одиниць виробленої продукції () та розцінки за одиницю продукції (0):

Dпвс=0.

Розцінка визначається діленням погодинної тарифної ставки на норму виробітку або множенням погодинної тарифної ставки на норму часу (в годинах) на виготовлення одиниці продукції.

За непрямої відрядної системи заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці праців-ників, що їх він обслуговує. Вона застосовується для