ПЛАН
1 СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ВИМІРЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА
1.1 Економічна суть і загальна методологія визначення
1.2 Види ефективності виробництва
1.3 Вимірювання ефективності діяльності
1.4 Оцінка соціальної ефективності
2 ЧИННИКИ ЗРОСТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА
2.1 Класифікація та загальна характеристика
2.2 Напрямки дії та використання окремих чинників
1 СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ВИМІРЮВАННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА
1.1 Економічна суть і загальна методологія визначення
Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визна-чальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовую-чи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує су-спільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послу-ги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого — такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його викорис-тання.
Ефективність виробництва — це комплексне відбиття кінце-вих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.
У зарубіжній практиці як синонім терміна «результативність господарювання» зазвичай застосовується термін «продуктивність системи виробництва та обслуговування», коли під продуктивні-стю розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) за виробництва різноманіт-них товарів і послуг.
Не варто забувати також, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці та прибут-ковість виробництва.
Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу.
У кінцевому підсумку змістове тлумачення ефективності (про-дуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно дію-чим законом економії робочого часу, що є основоположною суб-станцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромад-ження та використання суспільством. Саме тому підвищення ефек-тивності виробництва треба вважати конкретною формою вияву цього закону.
Математично (у формалізованому виразі) закон економії робо-чого часу, який відображає механізм зниження сукупних витрат на виробництво продукції або надання послуг, має такий вигляд:
,
де Вс — сукупні витрати на виробництво продукції (надання послуг) протягом життєвого циклу товару; Вуп — затрати минулої (уречевленої) праці на виробництво і споживання товару; Вжп — затрати живої праці, тобто заробітна плата всіх працівників, що припадає на даний товар на тій чи тій стадії його життєвого циклу, плюс прибуток на цій стадії (необхідна й додаткова праця); Вмп — затрати майбутньої праці в процесі споживання (експлуатації) то-вару; Еск— сумарний корисний ефект (віддача) товару для спожи-вача за нормативний строк служби.
Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продуктив-ності системи) знаходить відображення в загальній методології її визначення, формалізована форма якої має вигляд:
Результативність виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не варто тлумачити однозначно. Необхідно розрізняти:
1) кінцевий результат процесу виробництва;
2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприєм-ства або іншої інтеграційної структури як первинної автономної ланки економіки.
Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробниц-тва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах;
другий включає не тільки кількість виготовленої продукції, а також її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу вироб-ництва (виробничо-господарської діяльності підприємства) за пев-ний період часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності — прибуток (при-бутковість).
Важливо нагадати, що необхідні для одержання певного резуль-тату виробництва (діяльності) ресурси розподіляються на однора-зові (інвестиційні) та поточні, які витрачаються щоденно.
1.2 Види ефективності виробництва
Ефективність виробництва (продуктивність сис-теми) має поліморфність визначення й застосу-вання для аналітичних оцінок та управлінських рішень. З огляду на це важливим є виокремлювання за окремими ознаками (класифікація) відповідних видів ефективності (продук-тивності), кожний з яких має певне практичне значення для систе-ми господарювання.
Відповідні види ефективності виробництва (діяльності) виок-ремлюються переважно на підставі одержуваних ефектів (резуль-татів) господарської діяльності підприємства (організації). У зв'язку з цим виникає необхідність навести сутнісно-змістову характерис-тику окремих видів ефективності.*
Економічну ефективність відображають через різні вартіс-ні показники, що характеризують проміжні та кінцеві резуль-тати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній виробничій структурі. До таких показників належать: обсяг то-варної, чистої або реалізованої продукції; величина одержано-го прибутку, рентабельність виробництва (виробів); економія тих чи тих видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції; продуктивність праці тощо.*
Соціальна ефективність полягає у скороченні тривалості ро-бочого тижня, збільшенні кількості нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшенні умов праці та побуту, стану довкіл-ля, безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (безробіття, посилен-ня інфляції, погіршання екологічних показників).*
Локальна (комерційна) ефективність визначає конкретний ре-зультат виробничо-господарськоїчи іншоїдіяльності підприємства, унаслідок якої воно має певний зиск (дохід, прибуток).*
Коли ж виробництво продукції на даному підприємстві потре-бує додаткових витрат ресурсів, алеїїспоживання (використання) на іншому підприємстві зв'язане з меншими експлуатаційними витра-тами або іншими позитивними наслідками діяльності, то кажуть про народногосподарську ефективність, тобто сукупний ефекту сферах виробництва та споживання відповідних виробів (послуг).*
Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (у розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) ефективність діяль-ності підприємства (організації) за певний проміжок часу.*
Порівняльна ефективність відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору ліпшого з них; рівень порівняльної ефективності відбиває економічні та соціальні пере-ваги вибраного варіанта здійснення господарських рішень (напрям-ку діяльності) проти інших можливих варіантів.
Абсолютна й порівняльна ефективність доповнюють одна одну. Визначення економічно найбільш вигідного варіанта господарю-вання завжди базується на зіставленні показників абсолютної ефек-тивності, а її аналітична оцінка здійснюється порівнянням запла-нованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.*
Первинна ефективність — це початковий одноразовий ефект, що його одержано внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства (організації), запровадження прибуткових технічних, організаційних або економічних заходів.*
Первинна (початкова) ефективність