засадах для бюджетів відповідного рівня, не дає змоги збалансувати абсолютно всі бюджети. Причиною цього є значні відмінності у формуванні доходів та у складі й обсягах видатків бюджетів територіальних утворень, зумовлені багатьма чинниками. Остаточне збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише за рахунок розмежування їхніх доходів і видатків, досягається за допомогою перерозподільних процесів у межах бюджетної системи шляхом наданням коштів “бідним” і вилученням коштів у порівняно “багатих” у фінансовому відношенні територій .
Однією з головних тенденцій, що характеризують сучасну систему міжбюджетних відносин в нашій країні, є відмова від практики розмежування бюджетних надходжень шляхом застосування нормативів відрахувань від регульованих доходів, яка до 2001 року була домінуючою у процесі перерозподілу фінансових ресурсів між бюджетами. Натомість Бюджетний кодекс передбачає систему міжбюджетних трансфертів – коштів, які безоплатно і безповоротно пере--даються з одного бюджету до іншого.
Основне завдання трансфертів – розв’язувати проблеми вертикальної і горизонтальної незбалан-сованості, що виникають внаслідок невідповідності між повноваженнями на здійснення видатків та податкоспроможністю (можливос-тями збору податків) на місцевому рівні. Система трансфер-тів сприяє згладжуванню нерівностей між адміністра-тивно-територіальними одиницями, зумовлених соціально-економічними особли-востями та можливостями кожного регіону. Характерними рисами системи трансфертів, що справляє визначальний вплив на міжбюджетні відносини, є її передбачуваність та наявність стимулів, які вона створює для всіх рівнів управління.
Особливе значення механізму міжбюджетних трансфертів полягає в тому, що його застосування сприяє істотному зменшенню суб’єктивного впливу як вищестоящих органів влади, так і органів місцевого самоврядування на результати визначення обсягів фінансової допомоги, що передається до бюджетів.
Основними функціями міжбюджетних трансфертів є, на наш погляд, вирівнююча та стимулювальна. Адже ефективно діюча система міжбюджетних трансфертів має не тільки забезпечити справедливий розподіл коштів між бюджетами відповідно до повноважень на здійснення видатків, але й стимулювати зусилля з боку місцевих органів виконавчої влади та самоврядування щодо покращення податкової спроможності місцевих бюджетів.
В Україні стара система трансфертів, що діяла до розпочатої в кінці 2000 року міжбюджетної реформи, не задовольняла умов, необхідних для ефективної роботи такої системи, зокрема:
була нездатна забезпечити місцеві органи влади ресурсами, до-стат-німи для виконання покладених на них повноважень;
не сприяла зацікавленості місцевих органів влади у збільшен-ні надходжень;
не могла забезпечити справедливий розподіл коштів між бюджетами;
була непрозорою, оскільки характеризувалась багатоступеневим процесом розподілу трансфертних коштів та відсутністю прямих трансфертів з державного бюджету до бюджетів територіальних громад;
була не передбачуваною у зв’язку з відсутністю стабільного нормативно-правового забезпечення.
Сьогодні в нашій країні основними законами, які врегульовують питання, пов'язані з функціонуванням системи міжбюджетних трансфертів, є Бюджетний кодекс України та Закон України ”Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань” від 01.07.2004 №1953-IV.
Згідно з Бюджетним кодексом України інструментарій вітчизняної системи міжбюджетних трансфертів представлений трьома основними групами прямих міжбюджетних трансфертів.
До першої групи належать трансферти, головним призначенням яких є вирівнювання фінансової спроможності бюджетів на безоплатній і безповоротній основі для покриття поточних видатків, а саме: дотація вирівнювання і трансферти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.
До другої групи належать субвенції, тобто трансферти, які передаються до бюджетів безповоротно і безоплатно, але мають конкретно визначене цільове призначення і не можуть бути використані на іншу мету. Залежно від призначення необхідно розрізняти суб-венції на такі цілі:
здійснення програм соціального захисту;
компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самовря-дування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;
виконання інвестиційних проектів;
інші субвенції.
До третьої групи належать інші безумовні трансферти, що надаються з державного бюджету до місцевих бюджетів у формі дотацій. На відміну від субвенцій, кошти, отримані у формі дотацій, витрачаються на покриття різного роду поточних видатків бюджетів, а не тільки на конкретно визначені цілі.
Законом України “Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань” конкретизовано перелік видів міжбюджетних трансфертів, що передбачаються у складі бюджетів місцевого самоврядування:
дотація вирівнювання із районного бюджету;
кошти, що передаються до районного бюджету;
субвенції:
на утримання об'єктів спільного користування;
на ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;
інвестиційні субвенції на будівництво або реконструкцію об'єктів спільного користування;
на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
інші субвенції.
Обсяг дотації вирівнювання з районного бюджету до бюджетів місцевого самоврядування або обсягу коштів, що передаються із бюджетів місцевого самоврядування до районного бюджету, визначається на основі формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та бюджетами сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань, яка затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом з питань бюджету Верховної Ради України.
Стаття 9 Про місцеве самоврядування передбачає, що трансферти, по можливості, не мають бути зарезервовані на фінансування заздалегідь визначених проектів. Надання трансфертів не повинно позбавляти місцеві органи влади однієї з основних свобод – на свій розсуд проводити політику в межах своєї власної юрисдикції .
На наш погляд, підвищення стабільності та об’єктивності формули розрахунку міжбюджетних трансфертів сприятиме розширенню та зміцненню дохідної частини місцевого бюджету і формуванню реальної видаткової частини місцевих бюджетів. Місцеві органи влади навряд чи зможуть здійснювати запозичення, якщо кредитоспроможність позичальника неможливо оцінити з достатньою точністю. Для визначення спроможності позичальника обслуговувати та погашати позики важливе значення має знання про майбутні потоки доходів.
Починаючи з 1997 року, надання трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам і Галицькому району здійснювалося нестабільно. Це пов’язано з недоодержанням планових надходжень до державного бюджету та намаганням подолати дефіцит державного бюджету. Не одержуючи
