Виходячи з вищенаведеного, що доходи місцевих бюджетів повинні давати змогу вирішувати завдання, покладені на органи місцевого самоврядування в умовах ринкової економіки. Місцеві органи влади повинні мати у своєму розпорядженні достатні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень.

Співвідношення джерел доходів у загальній сумі доходів місцевих органів самоврядування значно варіюється і залежить від ступеня самостійності місцевих органів влади.

Підвищення фінансової самостійності місцевих органів влади України завдяки наданню їм права регулювати місцеве оподаткування дасть змогу здійснювати більш гнучку бюджетну політику, спрямовану на створення умов для надання місцевих суспільних послуг відповідно до інтересів населення.

Відсутність показників якісного планування в розрізі окремих місцевих бюджетів і наявність не завжди обґрунтованих показників перевиконання доходів по одних і недовиконання – по інших місцевих бюджетах не дає змоги реально оцінити ситуацію із виконанням доходів місцевих бюджетів та здійснити відповідні прогнозні передбачення на перспективу.

Все більше стає закономірністю та залежністю виконання усіх бюджетів, а не окремо взятого від реальної оцінки розвитку національної економіки та визначення прогнозних передбачень динаміки макропоказників, соціально- економічних показників на відповідний рік та перспективу. В цьому контексті відмітимо наявність єдиної динамічної проблеми – це відсутність прогресивної правової основи розподілу та перерозподілу ВВП та дієвої бюджетної системи, яка б гармонізувала потоки фінансових ресурсів між державним і місцевими бюджетами; а також відсутність стабільної й активної податкової системи, яка б оптимізувала взаємовідносини держави і платників податків у процесі розподілу і перерозподілу ВВП та формування централізованих та децентралізованих фондів.

Оптимізація розподілу податків бюджетами сприятиме зростанню доходів як державного, так і місцевих бюджетів. В цих умовах необхідно також оптимізувати механізм зацікавленості місцевих органів влади у прирості і зростанні не лише власних надходжень, але і доходів Державного бюджету України. Це сприятиме, на нашу думку збалансованому розвитку національної економіки, фінансовій стабільності та розширеному відтворенню доходів бюджету держави.

З метою досягнення об'єктивності у плануванні бюджетів прозорості в системі міжбюджетного регулювання та покращення якості оцінки виконання доходів бюджету необхідно, на наш погляд, запровадити такий показник, як індекс приросту доходів бюджету на душу населення. Індекс приросту доходів бюджету на душу населення в розрізі окремих адміністративно-територіальних одиниць.

При цьому доходи бюджету на душу населення, мобілізовані на відповідній території.

Вважаємо, що показник необхідний для оцінки діяльності і внеску усіх органів влади у виконання планових зобов'язань, а також з метою забезпечення єдності і нерозривності стадій бюджетного процесу – складання, розгляду, затвердження і виконання показників бюджету. Індекс приросту доходів стане необхідним оціночним показником доходів і факторів їх досягнення в процесі мобілізації доходів бюджету.

Його необхідно запровадити з такою метою: по-перше, підвищення мотивації адміністративно – територіальних одиниць до пошуку приросту надходжень по кожному виду податків, зборів та обов'язкових платежів, які мобілізуються до бюджетів; по-друге, введення більш дієвого механізму стимулювання такого приросту доходів бюджету; по-третє, оцінки реального внеску кожної території у приріст доходів зведеного бюджету країни і безпосереднього вкладу місцевих органів влади у виконання державного та місцевих бюджетів.

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що пошук нових форм і методів зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування залишається досить актуальним завданням для науковців і практиків, одним із перспективних напрямків вирішення якого є подальша розробка і вдосконалення ефективності методики прогнозування і планування надходжень місцевих бюджетів.

3.2. Адміністративно-територіальна реформа , як шлях підвищення рівня місцевого самоврядування

Адміністративна реформа – це перехід від розпорошеності влади і загального байдужіння, коли проголошували, що все дає держава, до влади потреби створювати умови будувати, модернізувати. Попередня влада при спокійному спостеріганні народу щодо нищення від даху до фундаменту в містах і селах залишила і духовну пустоту. На підвалинах нищення виникли і нові господарі – вони на тому і розбагатіли. Далі потрібна і їхня перебудова, і перебудова всього і вся. Одначе ніхто ні з обласного центру, ні зі столиці цим займатися на місцях не буде. Для цього потрібні як нові організаційні форми, так і нові організатори, які б не тільки хотіли йти до нових урядових структур, а розуміли нові потреби, вміли і могли працювати, зберігаючи і примножуючи економічний потенціал.

Нині держава зайшла в глухий кут – надмірне адміністрування, включаючи регіональну політику, призвело до стану, коли не витребувана потенційна енергетика людини. Вона забута, не зрозуміла для нинішнього рівня регіональних структур навіть через наявність партії регіонів. Несприйняття основною частиною населення проголошених (продекларованих) реформ і напрямків політичного та соціально-економічного розвитку, відсутність у державних менеджерів наукових знань і навиків щодо організації суспільного руху в умовах кризового управління, а також намагання значної частини управлінців використати перехідний період задля особистої користі, на думку окремих дослідників, і стала основною причиною наших національних невдач.

Загальний стан та тенденції розвитку економіки в Івано-Франківській області принципово не відрізняються від інших регіонів України. В більшості районів основні засоби не тільки не зростали, а мають постійну тенденцію до абсолютного зменшення. Так тільки за період від 2000 до 2004 років такий спад мав місце: у Верховинському районі – у 2 рази, у Калуському районі – в 2,7 рази, в Косівському районі – на 40%, в Снятинському – на 33,4%, в Тлумацькому – на 35,8%. Збільшення основних засобів досягнуто: в м. Івано-Франківську – на 46,3%, по місту Яремча – на 67,5%, в Долинському районі – на 59,6%, в Надвірнянському районі – на 8%.

Інвестиції в основний капітал на