Вчорашній, а в більшості випадків він ще й нинішній, чиновник не має навиків ініціювати на своєму рівні бізнесові справи за правилами і потребами ринку. Візьмемо для прикладу існування збиткових підприємств і тіньову економіку. Всі вони знаходяться і працюють в конкретному місці, в конкретному районі та області. Нинішня адміністрація має в своєму розпорядженні податкову службу, податкову міліцію, державні органи фінансового контролю, аудит. Для загального порядку діють прокурор, суди. Виникає питання, як можуть існувати 5 10 років підряд збиткові структури і та ж тіньова економіка при такій армії державного контролю? Якщо вважати, що тіньова економіка складає 45%, то нинішній державний бюджет відповідно не добирає не менше 45% податків. Такий шлях накопичення державних коштів і особливо такі методи їх перерозподілу не може сприяти розвиткові суспільства.

Такі колізії заважають розв’язанню проблем адміністративно-територіальному устрою і проблем юрисдикції місцевого самоврядування. Час на місці не стоїть. Дослідження стану та потреб економічного зростання регіонів ставить в ряд загальнодержавних і місцеві можливості через нові адміністративно-територіальні структури.

Влада понабудовувала на місцях центри зайнятості замість того, щоб створювати робочі місця і привчити людей отримувати зароблені, хай навіть невеликі гроші. Нині у нас знову проблеми: безробітних багато, а на підприємствах бракує фахівців.

Післявиборчий період (2006 р.) повинен сприяти прискоренню створення нових територіальних утворень у Галицькому районі. За ними:

- використання наявних виробничих площ і потужностей для створення малих та середніх виробничих структур із застосуванням наявних матеріальних фінансових та трудових ресурсів з використанням місцевих нетрадиційних енергоресурсів;

- проведення заходів місцевими адміністративними структурами в напрямі ліквідації (зменшення) тіньової економіки та збільшення оподаткування доходів (прибутків) і заробітної плати працівників та зростання пенсійних фондів;

- створення мобільних лізингових структур для конкретної ділової допомоги селянським спілкам, фермерським і індивідуальним приватним господарствам та іпотечного кредитування;

- збереження лісонасаджень, недопущення ерозії ґрунтів, утримання водного режиму, забезпечення екологічної безпеки;

- запобігання, виявлення та судочинство за порушення норм правопорядку злочинної діяльності тощо.

Як було вже сказано адміністративно-територіальний поділ в Україні залишився від колишнього Радянського Союзу і не відповідає вимогам як демократичного устрою суспільства, так і ринковій економіці. Усі 15 років незалежності України здійснювалися спроби розробити й провести адміністративно-територіальну реформу, однак вони провалилися, бо не було чіткого бачення перспектив розвитку держави і суспільства – не було стратегічного плану розвитку країни.

Таку реформу можна провести лише за умов бачення суспільством картини майбутнього, глибокої підготовки й публічності самого процесу. Метою реформи є гармонізація компетенції і відповідальності держави та місцевого самоврядування, розвиток інституту територіальних громад та розкриття творчого потенціалу щодо самоврядування громадян України.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Формування ефективної бюджетної системи України – одне з першочергових завдань держави і об'єкт її постійної уваги. А реалізація даного завдання потребує найраціональніших підходів до розробки бюджетного механізму. Бюджетний механізм повинен виступати як реальне втілення основ бюджетної політики, відображати конкретну спрямованість бюджетних відносин на розв'язання економічних і соціальних завдань на відповідному рівні розвитку держави. В умовах переходу до ринку ці важелі повинні бути систематизовані в підсистеми бюджетного механізму, які б включали в себе розробку законодавчих та інших нормативних документів, що стосуються бюджету, бюджетного планування, регулювання, нормування, фінансування, внутрішнього розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, економічного стимулювання, економічного санкціонування, бюджетну звітність, бюджетний контроль тощо.

Ефективність фінансової системи в Галицькому районі буде досягнута лише у випадку забезпечення фінансової спроможності і фінансової самостійності даної території. Фінансову незалежність Галицького району слід розглядати як межі можливостей економічної діяльності на основі економічної ефективності та раціональності, здатність місцевих органів влади до самостійного вирішення питань, що входять до їх компетенції з метою забезпечення соціально-економічного розвитку даної території.

Основою фінансової бази місцевих органів є кошти місцевих бюджетів, які закріплюють економічну самостійність місцевого самоврядування, активізують господарську діяльність, дають змогу місцевим органам влади розвивати інфраструктуру на підвідомчий території, розширяти економічний потенціал регіону. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема самостійності місцевих бюджетів як визначальної складової фінансової незалежності місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування як невід’ємна і складова частина державного устрою України відіграють дедалі більшу роль у суспільному житті, особливо це стосується конкретних територіальних громад. Місцеві ради та їх виконавчі органи вирішують питання місцевого значення, в межах Конституції і законів України, або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування. В практику життєзабезпечення сіл, селищ, міст, районів та областей впроваджується кращий досвід, сучасні форми і методи регіональної політики.

Досвід існування незалежної Української держави переконливо засвідчив, що місцеве самоврядування знаходить дієву підтримку і сприяння державних інституцій, широкої громадськості попри існуючі труднощі і негаразди, які переживає суспільство на перехідному етапі.

Місцеве самоврядування, будучи формою публічної влади, несе в собі політичний аспект. Призначення його інститутів – виражати та захищати інтереси територіальної громади, регулювати взаємовідносини між різними соціальними групами, а також і з державою. Це легітимна форма самоорганізації територіальної громади і її зв’язку з іншими учасниками суспільних відносин, з суб’єктами публічної влади, зокрема з державою

Місцеві бюджети – це не просто балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються на відповідній території, а й важлива фінансова категорія, основу якої становить система фінансових відносин, що складаються між місцевими та державним бюджетами, а також усередині сукупності місцевих бюджетів. Місцеві бюджети є головним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, спрямованих на споживання. Саме через них суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному розрізах, тобто