21 травня 1997 року було прийнято закон “Про місцеве самоврядування в Україні”, який відповідно до Конституції визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в нашій країні, засади його організації та функціонування, правовий статус та відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

. Об-сяг фінансових ресурсів органів місцевої влади відповідає функціям, що передбачені конституцією або законом. Час-тина фінансових ресурсів Галицького бюджету формується за рахунок місцевих податків і зборів, розмір яких вони (міс-цеві органи влади) встановлюють самостійно, але в межах закону. Захист більш слабких у фінансовому відношенні органів місцевої влади вимагає запровадження процедур усунення фінансових диспропорцій або аналогічних заходів з метою подолання наслідків нерівного розподілу потен-ційних джерел фінансування та фінансового тягаря, який вони повинні нести. Органи місцевої влади повинні інфор-мувати, відповідним чином, про порядок виділення їм пере-розподілених ресурсів. У міру можливості, дотації не при-значаються для фінансування конкретних проектів. Для за-лучення інвестиційного капіталу місцеві органи влади повинні мати доступ до національного ринку капіталу в межах закону.

Основоположним актом чинного законодавства, що врегулював питання формування і виконання місцевих бюджетів як основної складової ланки місцевих фінансів став Бюджетний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 21 червня 2001 року. Прийняття даного документа справило на розвиток місцевих фінансів як позитивне, так і негативне значення. Позитивним стало удосконалення процедур складання та виконання місцевих бюджетів, чітке закріплення доходів та видатків за різними рівнями бюджетів, узаконення нового порядку міжбюджетних відносин. До негативних наслідків належать, зокрема, позбавлення більшості місцевих рад права здійснювати місцеві запозичення та заборона створювати позабюджетні фонди. Крім того, з багатьох питань положення Бюджетного кодексу суперечать закону про місцеве самоврядування.

Слід визнати, що місцеве самоврядування в Україні ще значною мірою зберігає, так би мовити, декларативний характер. На шляху до його реального становлення є чимало перешкод і невирішених проблем. Перш за все – недосконалість існуючої законодавчої бази. Зокрема, після прийняття базового Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачалося прийняття цілого пакету законодавчих актів, спрямованих на конкретизацію та деталізацію його положень. Однак і досі більшість з них не прийнято або не введено в дію, зокрема, закони “Про комунальну власність”, “Про адміністративно-територіальний устрій України” тощо.

Відсутність належної законодавчої бази суттєво ускладнює процес удосконалення місцевого самоврядування, призводить до конкуренції компетенцій органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, до колізій норм базового закону з іншими нормативними актами.

Як показала практика, потребують доопрацювання й окремі норми закону “Про місцеве самоврядування в Україні”. Зокрема, це стосується усунення деяких розбіжностей у частині розподілу повноважень між сільськими, селищними, міськими головами та відповідними радами, їх виконавчими органами; більш повного врегулювання прав районних і обласних рад; визначення обсягу повноважень, делегованих відповідним державним адміністраціям; правового забезпечення діяльності районних рад у містах тощо.

Нова редакція закону про місцеве самоврядування на сьогоднішній день вже розглянута в робочому порядку. Цей законопроект, в основному, спрямований на вдосконалення законодавчого регулювання правового статусу територіальних громад, органів місцевого самоврядування та його посадових осіб, врахування рекомендацій Ради Європи щодо вдосконалення місцевої і регіональної демократії в Україні, оптимізації повноважень різних рівнів місцевого самоврядування, унормування розподілу повноважень між територіальною громадою та її органами, вдосконалення діяльності посадових осіб органів місцевого самоврядування. Зміни сприятимуть також більш чіткому розмежуванню повноважень місцевого самоврядування та органів виконавчої влади. Очікується паралельне внесення відповідних змін і доповнень також до Закону “Про місцеві державні адміністрації”.

Підготовка законопроектів про місцеві референдуми та інші форми безпосереднього волевиявлення територіальної громади, про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у новій редакції тощо. Розглянуто і подано на розгляд Верховної Ради України законопроекти з пропозиціями Президента України, що стосуються конкретизації положень Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Особливістю сучасного етапу розвитку нормативно-правової бази місцевого самоврядування полягає в тому, що ми перебуваємо на порозі розробки і прийняття муніципального законодавства нового покоління, яке повинно забезпечити впровадження інноваційної, демократичної європейської моделі місцевого самоврядування. І це, не гаючи часу, належить розпочати з прийняттям нової редакції закону про місцеве самоврядування в Україні, який готується у Верховній Раді України до другого читання. Водночас розробка нового муніципального законодавства вимагає також підготовки ряду інших ключових законодавчих актів з питань управління комунальною власністю, місцевих виборів тощо, а також удосконалення нововведених законів. Крім того, на наш погляд, необхідно ґрунтовно переглянути підходи до вирішення проблеми реформування правових засад місцевого самоврядування: відійти від традиційної моделі законодавчого регулювання місцевого самоврядування і перейти у міру суспільно-політичних можливостей до його інноваційної моделі. Це, насамперед, означає зміну методів законодавчого регулювання, яка полягає у тому, що таке регулювання має забезпечувати не зовнішні, а головним чином, внутрішні відносини місцевого самоврядування, де центральними суб’єктами виступають громадяни і територіальні громади.

Ефективне реформування правового регулювання місцевого самоврядування суттєво залежить від того, наскільки це регулювання опирається на базові акти місцевого самоврядування, якими є Конституція України . Поточне законодавство про місцеве самоврядування ще далеко не повністю інтегрувало фундаментальні положення базових актів, потенціал яких залишається нереалізованим. Тому, перш ніж розглядати конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства про місцеве самоврядування, необхідно виявити цей потенціал та забезпечити його реалізацію.

Для вдосконалення законодавчої бази місцевого самоврядування необхідно враховувати, принаймні, три фактори: по-перше, обов’язкові для цього законодавства акти ратифіковані акти міжнародного права та кодифіковані акти національного законодавства; по-друге, суспільно-політичну практику; по-третє, юридичну (адміністративну, судову,