Першочергове значення для вдосконалення законодавства про місцеве самоврядування мають чинна Конституція, ратифіковані акти міжнародного права, та нові кодекси України (Земельний, Цивільний, Господарський). Саме на них має рівнятися нове покоління законодавства про місцеве самоврядування.

Конституція – джерело законодавства про місцеве самоврядування. . Скажімо, на підставі та відповідно до Конституції діють закони: про місцеве самоврядування в Україні (1997 р.), про місцеві вибори (1998 р.), про службу в органах місцевого самоврядування (2001 р.), про органи самоорганізації населення (2002 р.), про статус депутатів місцевих рад (2002 р.) та інші. .

Проведення конституційної реформи стало важливим завданням органів законодавчої і виконавчої влади на сучасному етапі України. Зокрема, потребує вдосконалення передбачена Конституцією України система місцевого самоврядування на рівні територіальних громад. Крім того, важливою проблемою конституційної реформи є відновлення повноцінного місцевого самоврядування в районах і областях, тобто на регіональному рівні. ому рівні. Що стосується місцевих державних адміністрацій, то їх функції могли б зводитися тоді лише до здійснення адміністративного контролю за роботою місцевого самоврядування. . Делегування повноважень є правом, а не обов’язком відповідної ради. З огляду на це законодавець не мусив би зобов’язувати районні та обласні ради делегувати свої повноваження місцевим державним адміністраціям. Взагалі ж делегування повноважень місцевого самоврядування державним органам з наукової точки зору є недоцільним. Тому вважаю, що в процесі проведення конституційної реформи від цього інституту треба відмовитися.

1.3. Суть фінансової незалежності місцевого самоврядування

Україна як суверенна, незалежна держава і суб’єкт міжнародного права вибрала курс на інтеграцію .

У зв’язку з цим в Україні важливе місце відводиться вдосконаленню національного бюджетного законодавства, визначенню принципів і структури бюджетної системи, підходів до формування правових засад організації бюджетного процесу в Україні та здійснення прогресивних високоефективних відносин між усіма його учасниками.

Після набуття Україною суверенітету почався етап становлення національної фінансової системи та її важливої складової – місцевих фінансів як об’єктивної економічної реальності, властивої фінансовим системам усіх сучасних цивілізованих держав. Це пов’язано з радикальною зміною концепції державної влади, відмовою від її радянської моделі та переходом до організації влади, яка притаманна демократичним країнам.

Конституція гарантує місцевому самоврядуванню фінансову самостійність. Але з трьох принципів місцевого самоврядування – його правової, організаційної та фінансової самостійності найбільш вразливим і проблемним є застосування саме останнього.

Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування – це незалежність їх від загальнодержавних органів влади у прийнятті певних рішень щодо місцевих проблем і, головне, забезпечення їхнього вирішення відповідними коштами.

Бюджетні відносини тривалий час регулювалися Законом України “Про бюджетну систему України”, який потребував вдосконалення регіональної політики та зміцнення місцевого самоврядування в процесі управління фінансовими ресурсами і підвищення відповідальності за їх використання.

Недосконалість законодавства щорічно вимагала внесення змін і запровадження нових правил організації бюджетного процесу, регулювання потоків фінансових ресурсів та оптимізації міжбюджетних відносин. Щорічно змінювалися засади та умови формування державного і місцевих бюджетів, їх взаємодія, розподіл повноважень і закріплення джерел доходів. За відсутності стабільної законодавчої бази та чітких, однозначних засад розвитку бюджетного процесу бюджетні рішення ухвалювалися шляхом здійснення переговорного між суб’єктами відповідних відносин, а бюджети були переважно результатом досягнення компромісних рішень. Прийнятим за таких умов бюджетним рішенням властива нестабільність і непередбачуваність. Вони стають малоефективними і не сприяють стабільності та розвитку бюджетного процесу в Галицькому районі . Прийняття Бюджетного кодексу є першим кроком по реформуванню національного бюджетного законодавства. Формування прямих, прозорих, на основі єдиних підходів міжбюджетних відносин, із застосуванням формульного методу розрахунку трансфертів є важливим досягненням бюджетного законодавства . Наявність вибору у прийнятті бюджетних рішень сприяє розвитку місцевого самоврядування, що призводить до зміцнення їх фінансової основи і підвищення ефективності та відповідальності за використання публічних коштів.

Державне сприяння розвитку Галицького району є складовою частиною регіональної політики, втілення в життя якої, в свою чергу, повинно стати однією з важливих складових частин стратегії соціально-економічного розвитку України. Економічною основою функціонування Галицького району має стати його автономія у формуванні дохідної і видаткової частин своїх бюджетів. Це створить умови для успішного виконання власних та делегованих повноважень. У 9 ст відзначено, що “місцеві власті мають право, в рамках національної економічної політики, на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень” .

Чи не найважливішою з усіх проблем органів місцевого самоврядування є проблема зміцнення їх матеріально-фінансової бази. Вона зумовлюється тим, що чинне податкове та фінансове законодавство не забезпечує достатніх матеріальних та фінансових ресурсів для ефективної діяльності місцевого самоврядування. Зокрема, необхідно ґрунтовно переглянути перелік місцевих податків і зборів; перенести акценти у місцевому самоврядуванні на майнові податки, які формують 50-70 % дохідної частини місцевих бюджетів . Забезпечення фінансової самостійності регіонів можливе лише при радикальних змінах механізму формування місцевих бюджетів – у залежність від районних та обласних рад, до побудови бюджетної системи за принципом “знизу – вгору”.

Слід зазначити, що якою б ефективною не була центральна державна влада, вона тільки тоді стане досконалою і демократичною, коли спиратиметься на ефективно діючу систему місцевого самоврядування.

Для практичної реалізації фінансової незалежності місцевого самоврядування вирішальне значення мають місцеві бюджети, фінансова автономія яких повинна забезпечуватися наявністю власних доходів та законодавчим закріпленням на тривалий проміжок часу частини загальнодержавних платежів. Причому, домінуючими повинні бути саме власні доходи.

Склад фінансових ресурсів місцевого самоврядування відображає рис. 1.1.

Ефективність фінансової системи України буде досягнута лише у випадку забезпечення достатньої фінансової спроможності і фінансової самостійності