Дебіторська заборгованість визначається активом, якщо існує ймовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигод, та її сума може бути достовірно визначена. Майбутня економічна вигода – це потенціал, який може сприяти надходженню грошових коштів та їх еквівалентів на підприємство.

Дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, яка не виникає у ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка виникає у ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Визначаються два головних види поточної дебіторської заборгованості: товарну і нетоварну (неопераційну), вони відображаються на різних рахунках бухгалтерського обліку.

Операції називаються товарними, якщо мова йде про оплату продукції товарів, робіт та послуг, тобто виникає у наслідок звичайної операційної діяльності підприємства. Нетоварна (або неопераційна) дебіторська заборгованість виникає від іншої діяльності підприємства.

До розрахунків з поточною дебіторською заборгованістю належать:

розрахунки з покупцями;

розрахунки з іншими дебіторами.

В момент визначення доходу від реалізації підприємство повинно визнати можливі втрати від неповернення частини боргів покупцями. Тобто по сумнівній заборгованості з метою відображення реальної картини фінансового стану підприємства створюється резерв сумнівних боргів.

П(С)БО 10 передбачені два варіанти визначення величини резерву сумнівних боргів:

Виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

На підставі платоспроможності дебіторської заборгованості за періодами її виникнення з врахуванням досвіду минулих років щодо платоспроможності дебіторів.

За двома способами величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суми дебіторської заборгованості за продукцію та коефіцієнту сумнівності.

Різниця у способах полягає лише у тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку, і як визначається коефіцієнт сумнівності.

При визначені величини резерву сумнівних боргів, виходячи із платоспроможності окремих дебіторів, на дату складання фінансової звітності проводіть вивчення платоспроможності за кожним дебітором і веде за ними індивідуальний коефіцієнт сумнівності, за яким потім визначається сума резерву за даною заборгованістю. Сума резерву кожним дебітором буде становити загальну суму резерву сумнівних боргів по підприємству.

За допомогою другого способу розрахунок резерву сумнівних боргів проводиться на підставі класифікації поточної дебіторської заборгованості за термінами її несплати та аналізу її фактичного непогашення за попередні звтні періоди.

Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію за попередні звітні періоди.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з активів здійснюється з одночасним зменшенням величина резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати.

Облік операцій по дебіторській заборгованості поштового зв”язку як по кредиторській, здійснюється на підставі господарських договорів та первинних документів, що засвідчує факт здійснення господарських операцій.

Завдання організації документування цих операцій – скласти графік документообігу із зазначенням окремих виконавців, дат виписки та передачі документів до архіву.

Основними первинними документами з виникнення та погашення заборгованості на підприємстві зв’язку є:

З виникнення заборгованості –накладні, рахунки-фактури, рахунки, акти принятих робіт, послуг, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, товарні накладні

З погашення заборгованості- виписки банку, прибуткові касові ордери

Усі розрахунки, що здійснюються на підставі укладених договорів, відносяться до розрахунків з комерційних операцій (угод), в результаті яких партнери очікують одержати прибуток. Крім цих розрахунків здійснюються операції некомерційного характеру без укладання договорів, на які не поширюється дія строків позивної давності.

До внутрішніх розрахунків підприємства відносяться розрахунки з підзвітними особами. Підзвітними особами вважаються працівники підприємства, які отримали авансом готівку з каси на відрядження, господарські витрати.

Направлення працівників підприємства у відрядження здійснюється керівником підприємства з оформленням наказу, в якому зазначається: пункт призначення, назва підприємства або організації, куди відправляється працівник; строк і мета відрядження. Наказ про направлення працівника у відрядження є підставою для видачі йому відповідного посвідчення про відрядження. На підприємстві ведуться спеціальні журнали обліку працівників, які вибувають у відрядження, і працівників, які прибувають з відрядження.

На підставі розпорядження керівника підзвітним особам видається готівка, що оформляється видатковим касовим ордером. В посвідченні про відрядження робиться помітка про суму виданого авансу. Список осіб, які мають право одержувати гроші в підзвіт на господарські потреби, затверджується наказом керівника.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств зв’язку за умови повного від звітування конкретної підзвітної особи за раніше видані підзвітні суми.

Особи, які одержали готівку під звіт (у тому числі на відрядження в межах України), після повернення з відрядження, у встановлені терміни, зобов’язані відсотки до бухгалтерії підприємства зв’язку авансовий звіт про витрачені суми, до якого повинні бути додані всі виправдовуючи документи: акти закупівлі, акти на списання представницьких витрат в межах передбачених норм з доданням відповідних документів на оплату рахунків кафе, готелів, ресторанів тощо, чеки, квитанції, рахунки магазинів, залізничні, авіаційні та інші проїздні квитки.

Обов’язковими реквізитами авансового звітує резолюція керівника підприємства чи уповноваженої ними особи про затвердження вказаної суми витрат та його підпис.

Готівка видана під звіт, але не використана з ряду причин (частково чи в повній сумі), повинна бути повернена до каси підприємства зв’язку одночасно з авансовим звітом не пізніше 10 робочих днів з дня видачі під звіт (на відрядження (див дод № 7 ) – не пізніше 3 робочих днів після повернення з відрядження). Якщо з каси підприємства зв’язку працівнику одночасно видано готівку на відрядження і кошти під звіт для вирішення під час цього