Менш поширеною в Україні, але загальноприйнятою у світовій практиці формою розрахунків є акредитивна. Акредитив являє собою грошове зобов’язання банкові, що видається за дорученням клієнта на користь контрагента останнього, відповідно до якого банк-емітент (той що відкрив акредитив) може здійснювати платіж постачальникові або надавати ці повноваження іншому банкові. Акредитив відкривається або за рахунок власних коштів, або за рахунок кредиту банку й супроводжується депонуванням коштів.

Акредитиви бувають покриті (депоновані у банку постачальника) і непокриті (гарантовані). Покритим є акредитив для здійснення платежів, з якого завчасно відволікаються грошові кошти в повній сумі на окремому рахунку. Такі акредитиви мобілізують оборотні кошти платника, але вигідні тому банкові, у якому відкрито акредитив, і контрагентові платника. Оплата ж за непокритим (гарантованим) акредитивом забезпечується банком за рахунок наданого їм акредитиву без попереднього бронювання грошових коштів платника.

Акредитиви поділяють також на відзивні та безвідзивні.

Відзивний акредитив може бути змінений або анульований банком платника за його дорученням без погодження з постачальником, безвідзивний – тільки за згодою постачальника, на користь якого його відкрито. Постачальник же може відмовитися від використання акредитива, якщо така можливість обумовлена при його оформленні. Відзивний акредитив невигідний постачальникам і на практиці використовується рідко.

Безвідзивний акредитив – це такий, що змінюється або анулюється лише за погодженням постачальника.

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним покупцем. Термін дії та порядок розрахунків акредитивами визначається договором між платником і постачальником.

Для відкриття акредитива платник подає обслуговуючому банку заявку, в якій зазначає: номер договору, за яким відкривається акредитив;

найменування постачальника і найменування банку, що виконує акредитив;

вид акредитива, тобто загальну назву товарів або послуг, що оплачуються за рахунок акредитива; умови реалізації акредитива (документи, види товарів тощо); суму акредитива.

Для одержання грошових коштів за акредитивом, депонованим у банку постачальника, постачальник, який відвантажив продукцію, надає реєстр розрахунків і необхідні документи, зумовлені акредитивом, обслуговуючому банку до закінчення терміну дії акредитива.

Розрахунковий чек – це письмове доручення банку здійснити платежі визначеної суми з рахунка давача чеків на рахунок одержувача чеків. Такі чеки застосовують тільки при безготівкових розрахунках з постачальниками за одержані товарно-матеріальні цінності і транспортними організаціями за послуги. Розрахункові чеки виписують у момент визначення платежу, тобто безпосередньо на місці проведення операції (одержання товару, відправлення або приймання вантажу). Це запобігає виникненню дебіторської чи кредиторської заборгованості. Щоб зарахувати грошові кошти за розрахунковими чеками, одержувач коштів подає в банк чеки при реєстрації. На підставі чеків банк зараховує загальну суму реєстру на рахунок одержувача чеків. Розрахунковий чек дійсний протягом десяти днів від дня його виписування. Розрізняють чеки не акцептовані банком, акцептовані банком, з лімітованих і не лімітованих чекових книжок. Основна різниця між ними полягає в тому, що джерелом лімітованих чекових книжок є лімітований чековий рахунок, відкритий клієнтом у банку, на який зараховуються грошові кошти з розрахункового (поточного) рахунка, відкритого у цьому ж банку клієнтом. Джерелом нелімітованих чекових книжок є позикові рахунки, на яких ведеться облік виданих клієнтові кредитів.

Для одержання лімітованої або не лімітованої чекової книжки підприємство подає до банку заяву за підписом керівника і головного бухгалтера, скріплену печаткою, зазначаючи в ній номер рахунка, з якого оплачуватимуть чеки. Початкову суму, що була депонована на рахунку чекової книжки, постійно поповнюють шляхом перерахування грошей з розрахункового рахунка, про що банк щоразу робить запис у чековій книжці.

При передачі чека (див. Дод. №4) постачальникові його підписують розпорядники коштів або, за їх дорученням, представник покупця. Під час виписування чека на його корінець переносять остачу ліміту з корінця попереднього чека і виводять нову остачу ліміту. Сума кожного нового чека не може перевищувати остачу невикористаного ліміту, зазначеного на корінці попереднього чека.

Якщо є невикористаний ліміт на лімітованих чекових книжках на дату закінчення строку їхньої дії або припинення розрахунків, підприємство зобов’язане подати книжки до банку з платіжними дорученнями з метою зарахування невикористаного залишку ліміта на той рахунок, з якого кошти депонувались. Розрахунки за особовими рахунками являють собою форму розрахунків, близьку за своїм змістом до розрахунків у порядку акредитивів.

Особовий рахунок – це форма іногородніх розрахунків покупця з одним або кількома постійними постачальниками, при якій товари і послуги оплачуються в банку за місцем знаходження постачальника за рахунок депонованих в цьому банку коштів покупця. Для відкриття особового рахунка покупець подає в установу банку, що його обслуговує, заяву, підписану і завірену печаткою покупця.

На підставі заяви покупця банк списує з його розрахункового рахунка зазначену в заяві суму і переказує її в установу банку за місцем знаходження постачальника. Строк дії особового рахунка не обмежений за умови його постійного поповнення.

Покупець може через установу банку, що його обслуговує, відкликати рахунок або змінити його умови.

Оплата товарі або послуг провадиться на підставі рахунків постачальника, акцептованих представником покупця. З особового рахунка можна виплачувати уповноваженому готівкою на оплату видатків, пов’язаних із прийманням і відвантаженням товарів, якщо це