В економічній літературі до цього часу немає єдиної точки зору щодо правомірності та необхідності вживання двох термінів, вихідних понять фінансової системи: “затрати” та “витрати”. У бухгалтерському обліку ринкової економіки поширена диференційована інтерпретація цих понять, чим, як вважається, досягається достовірне формування фінансового результату.

Окрім достовірності визначення фінансового результату, обгрунтований облік витрат дозволяє керувати діяльністю підприємства, досягати зменшення витрат і збільшення накопичень шляхом надання даних про фактичні витрати. Надзвичайно важливою є правильна обробка та впровадження на підприємстві тих методів обліку витрат, які дозволяють контролювати рух продукції, збереженість та раціональне використання матеріальних цінностей і майно підприємства в цілому [12, с.537].

Відповідно до П(С) БО, під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно з п. 5-8 П(С)БО 16 “Витрати” витрати визначаються за наступних умов:

зменшення активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Наприклад, списання матеріалів на виробництво; нарахування заробітної плати персоналу підприємства;

визначення на основі систематичного та раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів. Наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нарахування амортизації нематеріальних активів;

негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства;

можлива достовірна оцінка суми витрат [12, с.538].

Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції, та, відповідно, для ціноутворення. Велике значення має класифікація витрат для управління ними і, передусім, при калькуванні собівартості продукції для різних потреб управління (таблиця 1.1.1.) [41, с.90].

Таблиця 1.1.1.

Класифікація витрат

Ознаки класифікації | Групи витрат

За відношенням до виробничого процесу | основні витрати

накладні витрати

За відношенням до обсягу виробництва |

умовно-постійні витрати

умовно-змінні витрати

За єдністю складу (однорідністю) витрат |

одноелементні витрати

комплексні витрати

За способом віднесення витрат на вартість продукції | прямі витрати

непрямі витрати

За доцільністю | продуктивні витрати

непродуктивні витрати

За календарним періодом | поточні, одноразові витрати

За статтями калькуляції | підприємство самостійно обирає статті калькуляції

За видами витрат | витрати за економічними елементами; за статтями калькуляції

За визначенням відношення до собівартості продукції | витрати на продукцію

витрати періоду

За видами діяльності | витрати звичайної діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної); витрати надзвичайної діяльності

До основних відносяться витрати, безпосередньо пов’язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг). Накладні витрати пов’язані з організацією, обслуговуванням виробництва та управління ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами й підприємством.

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні та постійні.

Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). До постійних відносять витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва [14, с.148].

Слід відмітити, що поділ на змінні й постійні витрати є дещо умовним, оскільки в чистому вигляді вони не проявляються: змінні витрати на одиницю продукції змінюються під впливом організаційно-технічних заходів; величина постійних витрат – при суттєвій зміні обсягу виробництва. Тому правильніше їх називати умовно-змінними та умовно-постійними витратами.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямі – це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкту витрат економічно можливим шляхом. До прямих витрат відносяться витрати, пов’язані з виробництвом окремого виду продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці тощо), які можуть бути безпосередньо включені до її собівартості.

Непрямі витрати – витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкту витрат економічно можливим шляхом. До непрямих витрат відносять витрати, пов’язані з виробництвом декількох видів продукції (загальновиробничі), які включаються до виробничої собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати формують комплексні статті калькуляції [41, с.91].

За єдністю складу витрати поділяються на одноелементні та комплексні. Одноелементні – складаються з одного елементу витрат, комплексні – з декількох економічних елементів.

Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат в грошовому виразі за їх видами.

Статті калькуляції показують, як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції – одні витрати показуються за їх видами (елементами), інші – за комплексними статтями (включають декілька елементів).

Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, в яких періодичність менше місяця.

Одноразові витрати – це витрати, які здійснюються один раз і направляються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

За доцільністю витрачання витрати поділяються на продуктивні і непродуктивні.

Продуктивні – передбачені технологією та організацією виробництва.

Непродуктивні – витрати, що виникають з причин, які свідчать про недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, тощо) [12, с.540].

За визначенням відношення до собівартості продукції розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду.

Витрати на продукцію – це витрати, пов’язані з виробництвом. У виробничій сфері до таких витрат відносять всі витрати (матеріали, заробітну плату, амортизацію верстатів тощо), пов’язані з функцією виробництва продукції. Витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).

Витрати періоду – це витрати, які не включаються до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були понесені. Це адміністративні витрати, витрати на збут продукції та інші операційні витрати [41, с.92].

Залежно від видів діяльності, всі витрати можна розподілити на дві великі групи: витрати, які виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, які виникають внаслідок надзвичайних подій. У свою чергу витрати, що виникають в