розподільча – її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства;

стимулююча – виявляється в тому, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (нагромадження, виробничого та соціального розвитку, виплати дивідендів акціонерам, споживання тощо).

За конкурентних ринкових відносин фірма повинна намагатися отримати такий обсяг прибутку, який дав би їй змогу утримати свої позиції на ринку і забезпечити динамічний розвиток [32, с.218].

Прибуток як економічний показник поєднує економічні інтереси, держави, фірми, працівників фірм (підприємств), що пов’язано з певною пропорційністю в його розподілі та використанні. Це виявляється у тому, що:

об’єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у вигляді податків та обов’язкових платежів;

економічний інтерес фірми узагальнюється в обсязі прибутку, який залишається в її розпорядженні та використовується для задоволення виробничих та соціальних потреб та подальшого розвитку;

економічний інтерес працівників пов’язаний з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати, соціальний розвиток;

інвестори (пайовики, акціонери) зацікавлені в прибутку як нормі доходу на вкладений капітал.

Отже, прибуток відіграє головну роль в орієнтації товаровиробників щодо визначення сфер, обсягів, зниження витрат виробництва. Він є сигналом, який вказує, де і як досягти найбільшого приросту вартості, стимулює інвестування у ці сфери. За розвинутої конкуренції цим досягається не лише мета підприємства, а й задоволення суспільних потреб [32, с.219].

Розглядаючи сутність прибутку, необхідно в першу чергу відзначити такі його характеристики:

1. Прибуток являє собою форму доходу підприємства, що здійснює визначений діяльності. Ця зовнішня, найбільш проста форма вираження прибутку є разом з тим недостатньою для його повної характеристики, тому що в ряді випадків активна діяльність у якій-небудь сфері може і не бути пов’язаною з одержанням прибутку.

2. Прибуток є формою доходу підприємства, що вклало свій капітал з метою досягнення визначеного комерційного успіху. Категорія прибутку нерозривно пов’язана з категорією капіталу – особливим фактором виробництва – і в узагальненому виді характеризує ціну функціонуючого капіталу.

3. Прибуток не є гарантованим доходом підприємств, що вклали свій капітал у той чи інший вид бізнесу. Він є результатом тільки вмілого й успішного здійснення цього бізнесу, але в процесі ведення бізнесу підприємство внаслідок своїх невдалих дій чи об’єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки позбавитися очікуваного прибутку, але і цілком чи частково втратити вкладений капітал. Тому прибуток є у визначеній мірі і платою за ризик здійснення підприємницької діяльності. Як буде показано далі рівень прибутку і рівень підприємницького ризику знаходяться між собою в прямо пропорційній залежності.

4. Прибуток є вартісним показником, вираженим у грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов’язана з практикою узагальненого вартісного обліку всіх зв’язаних з нею основних показників – вкладеного капіталу отриманого доходу, понесених витрат тощо, а також з діючим порядком податкового його регулювання.

З обліком розглянутих основних характеристик прибутку його поняття в найбільш узагальненому виді може бути сформульоване в такий спосіб: “Прибуток являє собою виражений у грошовій формі чистий доход підприємства на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, що представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності”.

Основними суб’єктами, що хазяйнують на ринку виступають як окремі підприємці (фізичні особи), так і підприємства (юридичні особи). Ці розходження у формах господарювання породжують і визначені особливості формування і розподілу прибутку. У першу чергу, розглянемо, яку роль грає прибуток підприємства в умовах ринкової економіки (рис. 1.1.1.).

5. Прибуток підприємства створює базу економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дозволяє “наповняти” дохідну частину державних бюджетів усіх рівнів (загальнодержавного і місцевих), що дає можливість державі успішно виконувати покладені на нього функції і здійснювати намічені програми розвитку економіки. Крім того, реалізація відомого принципу – “багатство держави характеризується рівнем багатства його громадян” – також пов’язана зі зростанням прибутку підприємства, що забезпечує зростання доходів його

Рис. 1.1.1. Характеристика ролі прибутку підприємства в умовах ринкової економіки.

власників, менеджерів і персоналу.

6. Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток.

У системі внутрішніх джерел формування цих ресурсів прибутку належить чільна роль. Чим вище рівень генерування прибутку підприємства в процесі його господарської діяльності, тим менше його потреба в залучанні фінансових засобів із зовнішніх джерел і при інших рівних умовах – тим вище рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку.

7. Прибуток підприємства є головною метою підприємницької діяльності. Основним спонукальним мотивом здійснення будь-якого виду бізнесу, його головною кінцевою метою є ріст добробуту власників підприємства. Характеристикою цього росту є розмір поточного і відкладеного їхнього доходу на вкладений капітал, джерелом якого є отриманий прибуток.

Економічна теорія розрізняє кілька видів прибутку: бухгалтерський, нормальний, економічний та інші.

Чистий обліковий (бухгалтерський) прибуток обчислюють як різницю між вартістю реалізованої реалізованої продукції та витратами на її виробництво.

Виробництво продукції потребує витрат робочої сили (заробітної плати), сировини, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, енергії, витрат на оренду землі, амортизацію основного капіталу, і тому бухгалтерський прибуток обчислюється як різниця між сукупним доходом і витратами підприємств на виробництво і реалізацію продукції [32, с.219].

Нормальний прибуток – винагорода за виконання підприємницьких функцій.

Він є елементом внутрішніх витрат поряд з внутрішньою рентою і внутрішньою заробітною платою. Це мінімальна плата, яка може утримати підприємця на певному підприємстві. Виплата нормального