Економічний прибуток розраховують як різницю між обліковим і нормальним прибутком, який, як уже зазначалося, становить винагороду за підприємницьку діяльність і є складовою витрат виробництва. Отже економічний прибуток виникає тоді, коли загальна виручка перевищує всі зовнішні та внутрішні витрати, включаючи в останні нормальний прибуток на капітал у вигляді відсотка [17, с.304].

Одержання прибутку стимулює найбільш ефективне використання економічних ресурсів, зниження витрат, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, освоєння нових виробництв.

Більшу частину прибутку підприємство отримує від основної виробничої діяльності.

Деяка частина прибутку утворюється за рахунок виконання для інших підприємств різноманітних непромислових робіт і послуг, реалізації продукції підсобного сільського господарства, надання платних послуг населенню. Цю частину прибутку називають прибутком від іншої реалізації.

Крім того, підприємство може мати прибуток від позареалізаційної діяльності. Це різниця (сальдо) між штрафами, пенею, неустойками, що одержані та сплачені, доход за операціями з тарою, орендна плата від здавання в оренду приміщень тощо [17, с.305].

Загальна сума прибутку від усіх видів діяльності утворює балансовий прибуток. Його відображають у бухгалтерському балансі.

Розрізняють також прибуток засновницький і чистий (розрахунковий) прибуток.

Засновницький прибуток – це доход, який одержують засновники акціонерного підприємства при відкритій підписці на акції у формі різниці між сумою, що одержана від реалізації, і статутним капіталом товариства. Цей вид прибутку утворюється за рахунок продажу акцій за ціною, що перевищує номінальну вартість акції.

Чистий (розрахунковий) прибуток – це частина загального або балансового прибутку підприємства, що залишилась у його розпорядженні після сплати податків, рентних та інших платежів до бюджету.

Чистий прибуток є джерелом коштів для розвитку і розширення виробництва, задоволення соціальних потреб трудового колективу, матеріального заохочення працівників.

Зростання прибутку досягається передусім за рахунок збільшення виробництва і відповідно виручки від реалізації продукції та зниження її собівартості.

Виручка від реалізації продукції, в свою чергу, залежить від кількості виробленої продукції , її складу (асортименту, номенклатури) і цін, що склалися [32, с.305].

Отже, прибуток є рушійною силою ринкової економіки, джерелом економічного та соціального розвитку підприємства та держави, критерієм ефективності діяльності.

У сучасній науці поняття “прибуток” має різне значення. Він може визначатися як доходи, отримані підприємством, задоволення, яке одержить споживач, зиск (вигода), принесений країні внаслідок проведення того або іншого заходу. У всіх випадках мова йде про прибуток підприємства, споживача, суспільства. Незалежно від існування різних точок зору, в основі поняття прибутку завжди була ідея, що він є “дечим”, що міститься у виручці від продажу.

Отже, прибуток – це позитивна форма фінансових результатів, яка є рушійною силою, метою підприємницької діяльності та показником її ефективності. Він визначається як перевищення суми доходів над сумою витрат, які були понесені для отримання цих доходів.

Прибуток відіграє чи не головну роль в системі показників планування, економічного стимулювання і оцінки діяльності підприємств і організацій.

Використання прибутку і рентабельності як оціночних і фондоутворюючих показників дає можливість кожному підприємству і об’єднанню знаходити найбільш раціональні шляхи підвищення ефективності діяльності за рахунок росту обсягів виробництва, зменшення собівартості, покращення якості продукції і обновлення її асортименту. Для посилення механізму впливу прибутку на процес розширеного відтворення і прискорення ринкових реформ необхідно створити такі умови діяльності підприємств при яких неможливо отримати прибуток за рахунок недопустимих факторів.

Для використання прибутку в якості показника оцінки ефективності діяльності підприємства необхідно дотримуватись наступних умов: повне забезпечення визначених завдань матеріальними ресурсами; удосконалення обліку показників реалізації, прибутку; собівартості з метою виявлення реально складених пропорцій між необхідною і додатковою працею; проведення економічного аналізу для виявлення тієї частини прибутку, яка отримана інтенсивним шляхом і характеризує ефективне виробництво; вилучення, у випадках порушення фінансової дисципліни, сум отриманих з прибутку за допомогою фінансових важелів в дохід держави та ін. Однак і при дотриманні вище вказаних умов використання прибутку в економічному механізмі управлінні народним господарством можливе тільки у взаємозв’язку з іншими економічними показниками, що регулюють фактори його росту. Удосконалення механізму формування і використання прибутку можливе при умові взаємозв’язку планування, обліку й аналізу вартісних та натуральних показників.

На показники прибутку і рентабельності впливає багато факторів, вивчення зміни яких дозволяють вираховувати резерви їх росту. Звідси і витікає важливе теоретичне і практичне значення дослідження прибутку.

1.2. Оцінка факторів, що впливають на фінансовий результат діяльності підприємства

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Прибуток – це частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми [40, с.64].

Отже, об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток – це форма прояву вартості додаткового продукту.

Таким чином, прибуток є об’єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників (факторів). Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб’єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських