система передбачала забезпечення автоматизації бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів. До повної автоматизації бухгалтерського обліку у складанні бухгалтерських проведень органи Державного казначейства застосовували неповні коди рахунків. Числові значення кодів містили від 2 до 6 знаків. До крапки зазначали послідовну частину повного коду, відповідно до Структури кодів Плану рахунків, а після крапки наводили числовий знак, що відповідав типу операції (наприклад, 1 – грошові операції; 2 – взаємозалік; 3 – вексель). Однак ця система бухгалтерського обліку так і не була автоматизована повною мірою.
Надання Державному казначейству України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 року № статусу учасника системи електронних платежів НБУ та створення внутрішньої платіжної системи Держказначейства висуває потребу ще раз реформувати облікову політику. Одним з основних напрямів нової реформи є План рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Необхідність розробки нового Плану рахунків обумовлена кількома чинниками.
По-перше, за умов функціонування Державного казначейства як безпосереднього учасника СЕП НБУ структура рахунків бухгалтерського обліку має відповідати вимогам Національного банку.
По-друге, робота Державного казначейства через кореспондентський рахунок в НБУ та через СЕП потребує зміни форми ведення бухгалтерського обліку – переходу до автоматизованої форми. Нова система передбачає автоматичне щоденне формування балансу рахунків Держказначейства за грошовими операціями на підставі даних (файлів відповідної структури з відповідними реквізитами), отриманих із СЕП НБУ. За вимогами Національного банку, аналітичні рахунки в банківській системі побудовано таким чином, що перші 4 знаки відповідають номеру балансового рахунку за планом рахунків банківської установи, де відкрито рахунок клієнта, і є підставою для автоматичного формування балансу.
По-третє, новий План рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджетів побудовано таким чином, що за умов повної і комплексної автоматизації бухобліку він дасть змогу щоденно на підставі балансу отримувати інформацію про поточний стан виконання бюджету за показниками синтетичного обліку. Докладна інформація про кожного контрагента, кожний рахунок, відкритий у системі Держказначейства, та про кожну операцію зокрема забезпечується за допомогою аналітичного обліку. Для цього передбачаються аналітичні параметри: довжина аналітичного рахунку становить від 6 до 14 знаків для рахунків, що функціонують у СЕП НБУ; довжина рахунку може бути збільшена для рахунків, що застосовуються тільки у внутрішній платіжній системі Державного казначейства.
План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується органами Державного казначейства для докладної та повної реєстрації всіх фінансових операцій і забезпечення потреб складання фінансової звітності згідно з вимогами бюджетного процесу.
У побудові Плану рахунків враховано особливості виконання державного та місцевих бюджетів, функціонування єдиного казначейського рахунку, виконання місцевих бюджетів через органи Державного казначейства з дотриманням загальних принципів і вимог до здійснення бухгалтерського обліку та звітності.
План рахунків дає можливість здійснювати докладний і повний облік усіх банківських та інших операцій, пов’язаних з виконанням бюджетів, а також своєчасно надавати докладну, достовірну і змістовну інформацію керівництву органів Держказначейства та фінансових органів, Міністерству фінансів України, статистичним відомствам, податковим органам та іншим користувачам.
Класифікацію загальних і спеціальних параметрів нумерації рахунків аналітичного обліку викладено у Порядку ведення аналітичного обліку органами Державного казначейства і в окремих нормативних документах Держказначейства.
План рахунків складається з 9 класів:
Клас перший. Активи.
Клас другий. Зобов’язання.
Клас третій. Кошти бюджетів і розпорядників бюджетних коштів.
Клас четвертий. Розрахунки.
Клас п’ятий. Результат виконання бюджету.
Клас шостий. Доходи бюджету.
Клас сьомий. Видатки бюджету.
Клас восьмий. Управлінський облік.
Клас дев’ятий. Позабалансовий облік.
Кожний клас розподілено на:
рахунки ІІ порядку (двозначні – розділ);
рахунки ІІІ порядку (тризначні – група);
рахунки ІV порядку (чотиризначні – балансовий рахунок).
План рахунків поділяється на три логічні частини: баланс, бюджетні рахунки (результат виконання бюджету, доходи і видатки бюджету), меморандні і позабалансові рахунки. [ 14 ]
Організована таким чином система бухгалтерського обліку виконання бюджетів дає можливість:
своєчасно надавати докладну, достовірну і змістовну інформацію і внутрішнім, і зовнішнім її користувачам;
здійснювати докладний і повний облік усіх операцій, пов’язаних з виконанням бюджетів, банківських та інших операцій;
забезпечити єдність підходів до ведення бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.
Кожна операція, що здійснюється органами фінансової системи, документально фіксується і відображається на рахунках. Розрізняють чотири види рахунків: активні, пасивні, активно-пасивні, контррахунки.
Рахунки мають таке призначення:
а) активні – для обліку активів бюджету за їхнім складом і розміщенням;
б) пасивні – для обліку джерел бюджетних коштів за їхнім цільовим призначенням;
в) активно-пасивні – для обліку коштів на рахунках результату виконання бюджетів, внутрішньосистемних рахунках;
г) контррахунки – для забезпечення подвійного запису операцій на рахунках 5, 6, 7, 8 та 9 класів.
Усі види рахунків мають однакову структуру. Це таблиця двосторонньої форми, ліва сторона якої називається «дебет», а права – «кредит». Активні рахунки завжди мають дебетовий залишок (сальдо), пасивні – кредитовий, активно-пасивні – або дебетовий, або кредитовий, контрактивні – пасивний, а контрпасивні – активний. Незважаючи на однакову структуру рахунків, призначення сторін (дебету і кредиту) в активних і пасивних рахунках різне, що видно з наведених нижче таблиць.
Облік доходів, видатків та
міжбюджетних трансфертів.
Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і визнаються зарахованими в дохід держбюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Для забезпечення відображення у бухгалтерському обліку операцій з виконання державного та місцевих бюджетів за доходами органи Держказначейства використовують відповідні рахунки 1, , 6, 8 і 9 класів.
Бюджетним кодексом України встановлено, що складниками державного та місцевих бюджетів можуть бути загальний і спеціальний фонди. Такий поділ уперше було здійснено 2000 року відповідно до Закону України