ринку цінних паперів;
з'ясування обставин порушення законодавства, створення системи "внутрішнього" контролю шляхом запровадження в діяльність всіх професійних учасників ринку цінних паперів та їх об'єднань відповідних процедур самоконтролю. До того ж, функція контролю за дотриманням законодавства вимагає залучення значних матеріальних, інтелектуальних та кадрових ресурсів.
Наступним елементом структури державного регулювання ринку цінних паперів є правозастосування, тобто здійснення державою відповідних заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів шляхом застосування санкцій.
Елементи структури державного регулювання ринку цінних паперів тісно пов'язані між собою. Наприклад, підставою для проведення перевірок діяльності учасників ринку цінних паперів можуть стати випадки порушення законодовчо-нормативного регулювання обігу цінних паперів; в свою чергу, встановлення факту порушення законодавства викликає необхідність правозастосування; узагальнення досвіду контрольної діяльності та правозастосування на ринку цінних паперів сприяє вдосконаленню та розвитку чинного законодавства з цих питань, що, в свою чергу, відображається на вимогах до ліцензування, нагляду та контролю на ринку цінних паперів.
Ще однією системою, яка є допоміжною щодо державно-правової є інституційно-правова система. Навідміну від попередньої, інституційно-правова система представляє собою систему заходів, спрямованих на нормативне впорядкування відносин на ринку цінних паперів, яке здійснюється саморегулюючими організаціями. Ця система, до того ж, є важливим засобом регулювання конкретних взаємовідносин на ринку цінних паперів, які не охоплюються системою державно-правового регулявання. Вона забезпечує конкретизацію регулюючого впливу державних інститутів на ринок фондових цінностей у тому випадку, коли ними делегується частина своїх повноважень саморегулюючим організаціям.
Подальше ефективне функціонування ринку цінних паперів в Україні неможливе без чіткого визначення напрямків його розвитку. Цей розвиток пов'язаний з реалізацією державою двох взаємодоповнюючих функцій:
створення розвинутого, інформаційно прозорого, відкритого та високоліквідного українського фондового ринку, інтегрованого в міжнародні ринки цінних паперів, та одночасне вдосконалення форм і методів його регулювання;
та принципів роботи на ньому з метою захисту інтересів інвесторів, суспільства й держави.
Правомірно відзначити, що основними проблемами, тобто найбільш болючими точками державного регулювання ринку цінних паперів за період його формування стали:
невідрегульованість оподаткування операцій з цінними паперами;
оподаткування вторинних операцій з державними облігаціями;
невизначений статус компенсаційного сертифіката;
нерозвинутість депозитарної системи; незначна ліквідність ринку;
інформаційна обмеженість емітентів;
порушення прав акціонерів;
відсутність системи клірингу; недосконала система бухгалтерського обліку;
пасивність в прийнятті нових "фондових" законів;
недооцінка ролі банків на ринку цінних паперів;
загальне кризове становище в економіці;
відсутність механізмів гарантуючих збереження цінних паперів, власником яких є іноземний інвестор;
обмежений перелік високоліквідних акцій на ринку тощо.
Виходячи з вищевикладеного, виникає необхідність розробки та реалізації відповідної Державної програми розвитку ринку цінних паперів в Україні, яка б включала в себе головні аспекти та конкретні законодавчі, організаційні, матеріальні, технічні, фінансові та інші заходи в цій сфері на довгострокову перспективу, що буде сприяти створенню розвиненого вітчизняного ринку, інтегрованого в міжнародні фінансові ринки та входженню України в світове економічне співтовариство.
Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"(1991р.) (зі змінами та доповненнями станом на 21 серпня 2000 р.) Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів та його фінаноргани отримали ряд повноважень для здійснення регулюючих, контролюючих та інших функцій на фондовому ринку. До компетенції Верховної Ради належить прийняття відповідного законодавства. Інші державні органи, зокрема, Національний банк, Міністерство економіки здійснюють регулювання та контроль на ринку цінних паперів у межах мповажень визначених чинним законодавством. З початку приватизації в Україні певні регулюлюючі та контролюючі функції на ринку фондових цінностей став виконувати Фонд державного майна. Як відомо, при створенні акціонерних товариств у процесі приватизації державного майна (на первинному ринку) та під час їх подальшого перепродажу (на вторинному ринку) виникають групи інституційних інвесторів, які акумулюють значні пакети акцій приватизованих підприємств. З метою контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства та недопущення недобросовісної конкуренції під час здійснення підприємницької діяльності і було створено Аитимонопольний комітет України.
Але особливим недоліком в системі органів, які здійснюють державне регулювання ринку цінних паперів, була відсутність спеціального державного органу, який виконував би найважливіші функції на ринку цінних паперів. Спочатку, (Постановою Кабміну України №585 від 23. 10 1994р.), було утворено Комісію з цінних паперів, але вона мала дуже обмежені повноваження і практично не діяла. і лише в червні 1995 року зроблено значний крок у становленні спеціального державного органу. Указом Президента України "Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку" створено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. А з прийняттям у вересні 1995 року Концепції функціонування та розвитку фондового ринку завершився етап пошуку моделі державного регулювання ринку цінних паперів в Україні і розпочався етап розробки та впровадження методів такого регулювання.
З метою концентрації контролюючих та регулятивних зусиль щодо ринку цінних паперів у єдиному державному органі приймається Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", видається Указ Президента України "Про инесення змін і доповнень до Указу Президента України "Про електронний обіг цінних паперів і Національний депозитарій". Згідно з цими законодавчими актами до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку переходять функції регулювання і контролю за ринком, нидачі дозволів на діяльність по випуску та обігу цінних паперів, реєстраційної та депозитарної діяльності з цінними паперами.
В жовтні 1996 року Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" встановлюється, що державне регулювання зазначеного ринку здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, визначаються її завдання та повноваження. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів
