Документальний характер цінного паперу означає, насамперед, що його випуск та обіг обумовлює виникнення певних відносин між емітентом і власником цього цінного паперу. Тобто поняття "документальний характер" цінного паперу має те саме значення, що і "офіційний" його характер. Іншими словами, емітент, здійснюючи випуск цінних паперів, діє офіційно, робить заяву про умови випуску офіційно, офіційно є готовим узяти на себе певні зобов'язання та надати інвесторам певні права. В зв'язку з цим перший аспект має важливе значення для ринку цінних паперів.

Матеріальна форма цінних паперів за своєю суттю означає форму матеріального носія, на якому виготовлений документ.

В залежності від виду цінних паперів між емітентами та інвесторами можуть виникати різноманітні взаємні права і зобов'язання. Наприклад, набір прав і зобов'язань у випадку випуску і обігу акцій - один, боргових цінних паперів -інший, приватизаційних паперів, як вони визначені в чинному законодавстві України - третій. Кількісні і якісні відмінності в переліку взаємних прав та зобов'язань можуть також мати місце в рамках одного і того ж самого виду цінних паперів.

Отже, поняття "документ" стосовно до цінних паперів, можна було б визначити так: цінний папір як фінансовий документ являє собою закріплену на матеріальному носії офіційну інформацію емітента, придбання якої призводить до виникнення взаємних прав та зобов'язань між емітентом та власником даного документа. Матеріальним носієм може бути папір (паперові чи сертифікатні цінні папери) або комп'ютерний запис (електронні цінні папери). Вказане визначення є одним з можливих варіантів визначень. У нашому випадку слід пам'ятати, що будь-який документ - паперовий чи безпаперовий - представляє собою офіційну інформацію, що емітент документа, а значить і інформації, повинен діяти на законних підставах та в межах своєї правової компетентності. З іншого боку, чисто психологічно учасникам ринку цінних паперів буває нелегко звикнути до думки, що документом може бути не тільки інформація, викладена на папері, але й виражена на інших носіях (у вигляді комп'ютерного запису).

Характеризуючи далі поняття "цінні папери", необхідно зазначити, що не кожний грошовий документ може мати статус цінного паперу. Головним критерієм, у відповідності до якого деякі грошові документи вважаються цінними паперами, а інші ні, є законодавче закріплення переліку цінних паперів. Тут потрібно звернути увагу на ряд важливих моментів.

Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" містить незначний перелік видів цінних паперів - усього сім: акції, облігації внутрішніх державних і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання держави, депозитні сертифікати, векселі, приватизаційні папери.

Обіг фінансових ресурсів на ринку цінних паперів повинен забезпечуватися різними видами цінних паперів, які ще називають інструментами такого ринку. Вони в свою чергу поділяються на такі групи:

боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, але які не надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента;

похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, Борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи щитами щодо них.

Цінні папери бувають іменними чи на пред'явника, з вільним чи обмеженим колом обігу, у паперовій чи іншій матеріалізованій або не-матеріалізованій формі (у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів). Переважна кількість цінних паперів випускається у не матеріалізованій формі.

Слід визначити, що найбільш типовими видами цінних паперів, які випускаються і знаходяться в обігу на ринку цінних паперів різних країн світу, є такі види: акції, облігації, депозитні сертифікати, векселі, інвестиційні сертифікати. В деяких країнах Східної Європи, СНД, включаючи Україну, до категорії цінних паперів відносять приватизаційні папери. Як правило, в більшості країн контракти з приводу цінних паперів, опціони та ф'ючерси не розглядаються в якості цінних паперів, їх називають "контракти з цінними паперами" або "похідними інструментами". У вітчизняній літературі для їх визначенні часто користуються іншомовними термінами: "деривативи" або "дериваційні інструменти". Отже, ще раз акцентуємо увагу на види цінних паперів, які є в Україні. Це, зокрема:

Як зазначалось вище, згідно із Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні, як правило, передаються шляхом повного індосаменту, тобто передавальним записом, що засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи. Цінні папери на пред'явника обертаються на ринку вільно. Цінні папери можуть використовуватися для здійсненим розрахунків, а також в вигляді застави для забезпечення платежів і кредитів. Спадкоємність цінних паперів здійснюється відповідно до цивільного законодавства України (Закон України "Про приватизаційні папери).

Доцільно розглянути здатність цінних паперів виконувати в процесі ринкової взаємодії певні функції. До основних функцій, що виконуються цінними паперами, можна віднести:

Мобілізаційну. Ця функція стосується практично всіх видів цінних паперів. Це - акції, банківські депозити, казначейські зобов'язання держави, облігації підприємств і внутрішньої державної позики та інші. Суть функції