Що ж до процедур внутрішнього контролю, то до таких можна віднести наступне:

документальна перевірка.

арифметична перевірка – перерахунок даних.

інвентаризація – виявлення фактичної наявності цінностей, шляхом перерахунку, співставлення наявних даних по документах з даними бухгалтерського обліку з метою встановлення розбіжностей.

службове розслідування – дотримання працівниками підприємства службових обов’язків і нормативно правових актів, які регулюють виробничі відносини.

інші.

Внутрішній контроль спрямований на досягнення наступних цілей:

Внутрішній контроль може дати гарантії того, що цілі керівництва досягаються за рахунок обмежень внутрішнього контролю, таких як:

Загалом система внутрішнього контролю на підприємстві є достатньо ефективною.

Оцінка суттєвості відбувається під час аудиторської перевірки, особливо на етапі планування і при оцінці результатів аудиторських процедур. Застосування критерію суттєвості складається з п'яти тісно взаємопов'язаних етапів: попереднє судження про суттєвість; застосування попереднього судження про суттєвість до сегментів; оцінка загальної похибки в сегменті; оцінка сумарної похибки; порівняння сумарної похибки з попереднім судженням про суттєвість. Міжнародні та національні аудиторські стандарти вимагають, щоб аудитор визначив попереднє судження про суттєвість з метою ефективного проведення аудиту (МНА 4 "Планування" та національний норматив № 9 "Планування аудиту"). Попереднє судження може полягати в оцінці того, що є важливим для розділів балансу, звіту про фінансові результати і звіту про рух грошових коштів, взятих окремо, і для фінансового звіту в цілому.

Як відомо, суттєвість має кількісні та якісні характеристики. Але на практиці попереднє судження про суттєвість для фінансових звітів у цілому - це, як правило, сукупний рівень помилок, який може вважатись важливим для фінансових звітів і вплинути на думку кваліфікованого користувача.

Аудитор планує суттєвість, маючи на меті:

розрахувати межу сумарної помилки, якої можна припуститися у фінансовій звітності, щоб вона продовжувала залишатись достовірною;

визначити обсяг аудиторської перевірки, задаючи розміри вибірок.

Суттєвість визначає рівень граничної сумарної помилки та обумовлює розміри вибірок. Залежність між рівнем суттєвості й розміром статистичної вибірки простежується за формулою

n = N / (M*R), (3.1.)

де n — кількість елементів у вибірці (кількість об'єктів основних засобів);

N — кількість елементів сукупності, що перевіряється (сальдо за рахунком 10);

М— суттєвість;

R — коефіцієнт надійності (залежить від прийнятого аудитором коефіцієнта ймовірності).

Українська практика аудиту також не має чітких інструкцій з визначення суттєвості інформації. З моєї точки зору орієнтовними є такі величини (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Визначення суттєвості інформації

Показник |

Попереднє судження про суттєвість, %

мінімум |

максимум

Величина статутного капіталу |

1 |

2

Вартість майна підприємства

(підсумок балансу) |

0,5 |

1

Сума додаткового капіталу | 1 |

2

Кількість і вартість акцій | 2 | 5

Вартість облігацій | 4 | 7

Вартість цінних паперів – фінансових інвестицій | 3 | 5

Зрозуміло, що наведені орієнтири потрібно застосовувати з урахуванням галузі підприємства-клієнта, постановки обліку і контролю на підприємстві, професійних знань та досвіду працівників аудиторської фірми тощо.

Окрім суттєвості доцільно провести оцінку аудиторського ризику та його складовихю

Аудиторський ризик — це небезпека того, що аудитор зробить неправильний висновок щодо фінансової звітності після виконання ним аудиторських процедур, тобто за неправильно складеною фінансовою звітністю буде представлений аудиторський висновок без застережень, і навпаки (перше зустрічається набагато частіше).

Аудиторський ризик складається з трьох компонентів (рис. 3.4):

властивий ризик;

ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю;

ризик невиявлення помилок та перекручень.

З математичної точки зору аудиторський ризик дорівнює добутку трьох вищезгаданих компонентів. Перед перемноженням потрібно виразити складові ризики не у відсотках, а в частках одиниці.

Властивий ризик — це всі ризики, пов'язані з підприємницькою діяльністю, які перебувають під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, здебільшого прямо не пов'язані з контрагентом підприємця (інфляція, конкуренція, спад виробництва, розрив ділових зв'язків, зміни ринку збуту, безробіття тощо), а також загальною організацією і структурою підприємства, господарсько-управлінською та фахово-штатною політикою, кваліфікацією кадрів.

Чинники підвищення внутрішнього ризику такі: чесність керівництва, вид і характер діяльності підприємства-клієнта, організаційна і управлінська структура підприємства-клієнта, значна залежність діяльності підприємства від його фінансових результатів, інші фактори, зумовлені історією взаємовідносин аудитора з цим клієнтом.

Рис. 3.4 - Схема аудиторського ризику

На мою думку, фактори, які впливають на властивий ризик звітності економічного суб'єкта у цілому, доцільно подати з врахуванням рівня їх значущості. Найважливішими можна вважати фактори загального економічного становища країни, галузевої специфіки, податкового законодавства, дії контролюючих органів, а потім такі фактори, як чесність персоналу, досвід та кваліфікація бухгалтерського персоналу та ін. Їх можна представити в такій послідовності:

загальна економічна ситуація в країні (інфляція, загальний спад виробництва, безробіття, соціальна незахищеність населення та ін.);

постійні зміни в законодавстві і політиці уряду;

зміна суспільних цінностей, орієнтацій та способу життя;

поява нових галузей виробництва;

зміни довгострокових тенденцій, особливості функціонування та поточного економічного стану галузі, в якій працює економічний суб'єкт (наприклад, галузям, де рентабельність вище середньої по економіці в цілому, притаманний більш високий ризик);

вид і характер (специфічні особливості) діяльності економічного суб'єкта (гральному бізнесу притаманний більш високий властивий ризик, ніж торгівлі, а торгівлі — більш високий, ніж промисловості);

впровадження нової технології, технологічні зміни, що відбуваються на підприємстві;

ділові зв'язки економічного суб'єкта;

організаційна та управлінська структура підприємства;

чесність персоналу, що здійснює керівні функції та веде облік (це досить суб'єктивна категорія, але очевидно, що детальність багатьох аудиторських процедур значно залежить від рівня довіри аудитора тим, хто керує економічним суб'єктом, веде